Італійський куріальний кардинал із рідкісним даром пам'яті, якому сам лорд Джордж Байрон присвятив невеличку, але доволі пафосну поему.
Все це про Джузеппе Мецофанті (Giuseppe Mezzofanti) – нині маловідомого лінгвіста, що у науковому середовищі вважається одним із найбільш багатогранних поліглотів в історії.
Народився 19 вересня 1774 року у Болоньї; власне, у рідному ж місті він знайшов і вічний спочинок, відійшовши у засвіти 15 березня 1849 року.
Джузеппе досконало володів 40 мовами та мав середнє знання ще 30 мов, – за деякими джерелами цифра опанування кардиналом сягає аж 100 мов!
Але як він став таким, можливо, він був народжений із цим даром? Сам же Мецофанті коментував власні розумові здібності наступним чином:
«Я не можу цього пояснити. Звичайно, Бог дав мені цю особливу силу, але якщо ви хочете знати, як я зберігаю ці мови, я можу сказати одне: коли я одного разу чую значення формулювання якоїсь мови, я ніколи не забуваю її».
Виходить, щоби повністю зрозуміти людину, ми повинні розглянути її минуле як один із багатьох факторів, що впливають на її особистість.
Біографісти стверджують, що прагнучи дати Джузеппе хорошу освіту, батьки віддали його до школи дуже рано, коли йому ще виповнилося й двох років.
Спочатку у молодшій школі, бувши ще дуже маленьким, педагоги його не навчали, а змушували просто тихо сидіти, слухати та спостерігати.
Однак незабаром виявилося, що Джузеппе має чудову пам'ять, запам'ятовуючи все те, про що йшлося на уроках; із відтоді вчителі долучають його до активного навчання.
Мецофанті мав успіхи з усіх предметів і одного разу, лише вперше прочитавши уривок грецькою із твору Іоанна Золотоуста "De Sacerdotio", затим розповів його напам'ять без помилок.
«Він – лінгвістичне диво! Йому слід було б жити за часів Вавилонського велелюддя, щоби бути загальним перекладачем. Я перевіряв його всіма мовами, на яких знаю хоч одну лайку, так він вразив мене настільки, що я готовий був вилаятися тільки англійською», – зі спогадів лорда Байрона про кардинала Мецофанті.