Created with Sketch.

Кириличний шрифт створив болгарин Климент Охридський

02.06.2023, 16:01

Із року в рік українці відзначають День писемності, вважаючи, що її принесли нам греки Кирило (Константин) і Мефодій (Михаіл) із Салонік.

Насправді ж, це доволі влучний маніпулятивно-пропагандистський хід влади, не тільки української та російської, але й совєцької, на який підбили фахових дослідників старовини.

Спробуємо розтлумачити побрехеньки вітчизняних та ворожих істориків і лінгвістів, спершися на доробок болгарської, македонської та грецької наукових шкіл останніх десятиліть.

По-перше, брати Михаіл із Константином (Мефодієм і Кирилом вони стали напередодні своєї смерті у чернецтві, на чому наполягає археолог Димитрій Оболенські у праці "The Byzantine Inheritance of Eastern Europe" – прим. ред.) не перекладали Біблію на кирилицю й взагалі її не винаходили.

По-друге, і про це зчаста забувають або ж навмисно уникають згадувати, їхня творчість – глаголиця, нині забута балканська абетка, зроблений на базі вірменського алфавіту для населення Великої Моравії (тобто, по суті, чехів і словаків, наголошує історіограф Інес Івіч у нарисі "The “Making” of a National Saint" – прим. ред.).

По-третє, кирилицю через кілька десятиліть по смерті грецьких братів-місіонерів придумав Климент Охридський, справу якого продовжили вже його учні із Преславської книжної школи на чолі з болгарським ченцем Наумом (про що детально описує Флорин Курта на сторінках книги "Southeastern Europe in the Middle Ages, 500-1250" – прим. ред.).

Молитва на глаголиці у кафедральному соборі Заґреба

По-четверте, ні Кирило, ні Мефодій, ні Климент не перекладали Святе Письмо рідною для східних і західних слов'ян мовою, а принесли з собою окремі тексти староболгарською, котра у княжій Русі з часом трансформувалася у діалект, названий "церковнослов'янською мовою" (у чому фахово переконує широкий загал джерелознавець і лінгвіст Дімітур Косєв у праці "Documents and Materials on the History of the Bulgarian People" – прим. ред.).

По-п'яте, першими із біблійних текстів перекладено українською мовою є так зване Пересопницьке Єванґеліє, виконано у волинських монастирях архімандритом Григорієм впродовж 1556-1561 років, натомість на російську (московську) Біблія була перекладена лише 1876 року.

Між тим, як раніше вже повідомляв "Останній Бастіон", традиції предків, без жодних перебільшень, – це те, що потрібно шанувати й пам'ятати, але аж ніяк не жити ними у сучасному світі.

Читайте також
Чин незламних: річниця створення Дивізії «Галичина» і роковини операції «Вісла»
Історія
Японська кров Амуру: роковини червоного терору на Далекому Сході
Історія
Спадок каґана Кубрата на полтавській землі
Історія
Пам'яті Геннадія Москаля
Опінії
Карпатська Україна: до річниці появи «одноденної держави»
Історія
Археологічні розвідки Тараса Шевченка на Полтавщині
Історія