МАГІЯ СВІТЛА І ТІНІ
Театр тіней — це чарівний жанр мистецтва, що виник на межі світла й темряви.
Його походження оповите легендами, і одна з найвідоміших, звісно, пов’язана з зворушливою історією китайського імператора Хань Уді (правив у 141–87 роках до н. е.). Втрата улюбленої наложниці настільки спустошила імператора, що весь двір поринув у смуток. Придворний радник, бажаючи повернути радість своєму повелителю, знайшов спосіб «воскресити» її образ, тим самим подарувавши світу перші вистави театру тіней.
Як усе почалося
Радник надихнувся дитячими іграми. Сонячного дня діти гралися, спостерігаючи, як тіні від парасольок танцюють на землі, утворюючи найхимерніші форми. Це дало йому ідею: він намалював постать дівчини на тонкій шкірі, вирізав її та закріпив на тонких бамбукових паличках. Коли він освітлив її за напівпрозорим шовковим екраном, контури тіней ожили. Вони рухалися так плавно й граційно, що здавалося, ніби сама наложниця повернулася до життя. Імператор, зворушений до глибини душі, знову відчув радість. Вважається, що саме з цього моменту театр тіней став не лише втіхою, а й справжнім мистецтвом.
З Китаю театр тіней поширився в інші країни Східної Азії. В Індонезії, наприклад, він став відомий як вайанг-куліт, де ляльки мали складніші форми, а сюжети бралися з епосів «Рамаяна» та «Махабхарата».
У XVII столітті театр тіней з’явився в Османській імперії й здобув популярність у Туреччині, де його назвали карагез.
Пізніше він проник до Європи, де надихнув європейських театралів на створення власних вистав. Щоправда, в Європі тіні частіше використовували для наукових демонстрацій, ніж для повноцінного мистецтва.
