Поразка ресурсної федерації московії на полі бою залежить від політичної волі Заходу. Більше грошей і зброї для ЗСУ — менше загроза.
Так думку на шпальтах одного з провідних міжнародних видань Bloomberg висловив американський оглядач Марк Чемпіон. Зазначається, що на позір гучна і популістська ініціатива президента Франції все ж має далекоглядні перспективи, які не слід ігнорувати.
Днями Емманюель Макрон скликав екстрену нараду у Парижі на тлі того, що українські війська зазнають втрат значною мірою через відсутність боєприпасів зі США та ЄС. Метою зустріч було показати Кремлю — хоч би що трапилося за океаном, об'єднана Європа не відмовиться від України.
Натомість президент Франції з іншими присутніми лідерами посилив обіцянку підтримувати Київ зі «стільки, скільки потрібно» до «все, що потрібно». Саме тому Макрон заявив, що «не можна виключати жодних варіантів, включаючи введення військ», додавши, що серед партнерів України немає єдиної думки.
На жаль, як дали зрозуміти інші європейські лідери, його швидко не буде. І все ж це було необхідною протидією похмурому наративу, що наполегливо просувається Кремлем і його союзниками за кордоном, згідно з яким опір України марний, тому що росія нібито не може програти.
Так, у Москви набагато більше ресурсів, ніж у Києва, який, якщо його покинути, боротиметься із величезними втратами. Проте кошти, які є у розпорядженні путіна, своєю чергою, менші, ніж у США та ЄС, як разом узятих, так і окремо, — стверджує Марк Чемпіон.
Саме політична воля Заходу «зробити все, що буде потрібно», перебуває під питанням, і йдеться виключно про зброю та гроші, а не про військовий контингент. Висаджуватися в Україні, як в Іраку чи Афганістані, пояснює американський оглядач, ніхто не збирається.
Так, Європі не вистачає промислових потужностей, щоби зрівнятися із потужним виробництвом та закупівлями артилерійських снарядів росією. Проте західні держави можуть і повинні побудувати нові власні виробничі лінії до 2025 року.
Зустріч, організована Макроном, була призначена, щоб упоратися із небезпечним проміжком між цими датами. Президенту Франції, як і іншим лідерам, доведеться краще пояснити своєму народові, чому саме він може втратити більше, не зумівши захистити Україну.
І хоча Париж надав Києву деяке критично важливе обладнання, включаючи мобільні гаубиці «CAESAR» та крилаті ракети «SCALP EG», досі французи були однією з найменш щедрих націй у своїй допомозі українцям. Макрону доведеться змінити цю ситуацію; уникати розмов про відряджання військ на поле бою теж не завадить.
Безперечно, французький президент діє опортуністично. Він користується історичним моментом, коли може просунути програму створення «стратегічної автономії» Європи від США.
Щоби зберегти довіру до колективної оборони НАТО у майбутню «епоху Трампа», Європі доведеться самостійно стримувати росію. Це буде непросте завдання, яке стане ще важливішим і найдорожчим, якщо путін вийде тріумфатором із війни за контроль над Україною.
Водночас «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам про те, що європейцям варто розглядати російську агресію як довгостроковий виклик. Навіть за сценарію, коли Україна перемагає ресурсну федерацію московії, на континенті зберігатиметься загроза.