Мастило на доріжці та кулі в печі: несподівана фізика боулінгу
Як форма ядра, властивості покриття та схема змащування доріжки впливають на влучний кидок.
Виявляється, кулі для боулінгу не такі прості. Усередині є ядро, і воно, виявляється, не кругле, а асиметричне — видовжене, пласке з одного боку й опукле з іншого. Така неправильна форма змушує кулю продовжувати обертатися й «чіплятися» за доріжку до самого кінця, замість того щоб просто котитися по прямій. У кулі з’являється «бажана» вісь обертання, навколо якої їй «зручніше» крутитися. Коли куля котиться, тертя об доріжку поступово розвертає її вісь обертання до цього положення.
Так от, це ядро відливають із поліефірної смоли з барієм — для ваги, кварцовим порошком і вапняком. У важчих кулях просто більше барію за того самого ядра. Навколо ядра — звичайний пластик. Навколо пластику — поліуретан для міцності. Полірування залежить від призначення кулі: що гладша поверхня, то швидше вона рухається. І лише наприкінці свердлять отвори для пальців.
А ще, виявляється, з «удосконаленням» кулі легко переборщити. Кулі влаштовані настільки хитро, що федерації обмежують їхні характеристики не менш суворо, ніж характеристики тенісних м’ячів, інакше куля перетворилася б на самонавідний снаряд. Вага обмежена приблизно 16 фунтами — 7,26 кг, максимальна довжина кола — 27 дюймами, і кожна нова модель проходить сертифікацію.
Ще пишуть, що зовнішній шар сучасної кулі поступово вбирає мастило з доріжки, і професіонали буквально «випікають» її у спеціальній печі, щоб повернути зчеплення. Так, і це теж із серії «сьогодні я дізнався»: я не знав, що доріжки змащують мастилом.
Спочатку мастило почали використовувати, щоб дерев’яні доріжки не дряпалися й не прогоряли від тертя. Але з часом воно перетворилося на частину самої гри. Перед грою машина наносить його на доріжку тонким шаром за певною схемою: зазвичай більше мастила в центрі й на початку доріжки, менше — біля країв і кеглів.
У результаті куля спочатку ковзає по мастилу майже без обертання, а в сухій зоні перед кеглями «чіпляється» за доріжку й різко повертає по дузі. Різні схеми нанесення мастила роблять ту саму доріжку то легкою, то дуже складною, а професійні схеми навіть мають власні назви.
