Медицина європейського рівня на прикладі Полтавської лікарні імені Скліфосовського
На тлі так званої медичної реформи в країні, «Останній Бастіон» продовжив огляд медичних закладів міста Полтави. Головне завдання – відкрити очі чиновникам на реальні проблеми в галузі. Висвітлити правду про стан медицини для пересічних громадян. Зрозуміти: покращення чи окозамилювання сховане за словом «медична реформа».
Нагадаємо, минулого разу ми були в «Полтавському обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Побачене вразило – дирекція навмисне заменшує кількість карет швидкої, «мертві душі», брак місць відпочинку та вживання їжі, один комплект робочої форми, виданий 2006-го року. Ущент забиті одягом роздягальні, жахливий стан туалетів, відсутність гарячої води, пральної машини тощо.
БІЛЬШЕ ПРО ЕКСТРЕННУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ЧИТАЙТЕ ТУТ
На цей раз журналісти завітали до Полтавської обласної клінічної лікарні імені М. В. Скліфосовського. Наперед зазначимо, різниця між медичними закладами виявилася разючою. В одному місті на відстані 500 метрів розташована обласна клінічна лікарня європейського рівня та центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, що працює тільки завдяки ентузіазмові працівників.
Вашій увазі, Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського.
До Григорія Оксака, головного лікаря Полтавської обласної клінічної лікарні імені М. В. Скліфосовського, приходимо о другій годині в один із робочих днів. Замість звичного інтрев’ю в кабінеті, головлікар запропонував подивитися відділення на власні очі, поговорити з персоналом і пацієнтами. Корпуси лікарні розташовані на досить значній території, тому виходимо на вулицю.
Оксока здалеку вітається з чоловіком, років 45-ти, у сонцезахисних окулярах. Той тримає великий мотузок ключів.
- Андрій Петрович, мій завгосп, - головлікар представляє нам незнайомця. Звертає нашу увагу на ряди недавно висаджених дерев – берез і дубків. – Скільки ми вже насадили, Петровичу?
-Страшно сказати, – жартує – десь 250. І тогоріч 150.
На питання, нащо стільки, відповідає – для дітей. Мовляв, діди колись насадили дерев – то ми зараз маємо парк (на території закладу розташований парк Полтавської обласної лікарні. Найстаршому дубові – понад 250 років).
Доки розмовляли, повз проїхала карета швидкої допомоги. Оксока слідкує, куди везуть пацієнта.
-З інфарктом доставили, – констатує. Рушаємо до відділення інтервенційної радіології (займається хірургічним лікуванням патологій судин серця, зокрема, інфарктів). По дорозі головний лікар розповідає про медичний заклад.
- Полтавська обласна клінічна лікарня розрахована має 730 ліжок для хворих. Наразі в стінах закладу отримують лікування 880 пацієнтів. Понад 60% із них – мешканці сільської місцевості. За словами Григорія Анатолійовича, у понеділок-вівторок до лікарні поступають у середньому 180-200 чоловік.
В лікарському кабінеті відділення інтервенційної радіології троє лікарів і двоє інтернів. Журналістів зустрічають із посмішкою. У вазоні на столі – букет живих квітів – свідчення, що лікарям тут вдячні.
Одна з лікарів охоче погодилася розповісти про відділення та показала комп’ютеризовану роботу слідкування за станом пацієнтів.
-Суспільство боїться слова рак, а не боїться слова інфаркт чи інсульт. Але від них помирає набагато більше людей, ніж від раку. Смертність від серцево-судинних захворювань на 1 місці з-поміж інших хвороб. Статистично, 30% смертей стаються через гострі серцево-судинні захворювання, – розповідає головний лікар.
Поради, як убезпечити себе від серцево-судинних захворювань дивіться в сюжеті:
Із відділення інтервенційної радіології переходимо до блоку інтенсивної терапії. Говоримо з пацієнтами. Один вранці пережив гострий інфаркт міокарда. Із моменту приступу до операції минуло менше години. Від потрапляння в лікарню до операційного столу – 15 хвилин. Лікуванням задоволений. Каже, якби не лікарі, може б і не вижив.
В інших палата ситуація подібна. Побачивши камеру, з ліжка піднімається вітатися 78-річний дідусь. Потрапив до лікарні з аритмією. За три дні вже на ногах.
Після розмови йдемо дивитися стан вбиральні та душової кабіни. Кімнати та сантехніка ідеально чисті, обладнані спеціальними перилами для літніх людей та інвалідів, у кранах постійно є гаряча вода. В окремій кімнаті зберігається постіль для пацієнтів – чиста й акуратно складена. Зазначимо, що про свій візит ми не попереджали ні головного лікаря, ні штатних робітників. Стає зрозумілим, що порядок тут підтримують постійно.
Те саме стосується і буфету. 25 місць для вживання їжі проти 6, які ми бачили в обласному центрі екстреної медичної допомоги. Посуд можна помити в спеціально відведеній кімнаті з гарячою водою та мийними засобами. Нагадаємо, робітники швидкої змушені мити посуд у туалеті під холодною водою.
Окремо головний лікар розповів про харчування пацієнтів та старовинну будівлю харчоблоку. До відома, на харчування пацієнта лікарні держава виділяє аж 8 гривень на день. Оксока знайшов вихід зі скрутного становища в залученні фермерських господарств. Перед Великоднем кожний пацієнт отримає святковий кулич. Така традиція в лікарні існує вже кілька років.
Насамкінець Григорій Анатолійович розказав історію заснування лікарні, про безкоштовні операції хірурга Миколи Скліфосовського, благодійну допомогу закладу від письменника Івана Котляревського та продемонстрував історичну знахідку з історії лікарні.
Після відвідування Полтавської обласної клінічної лікарні само собою напрошується порівняння цього закладу з обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Побачене наштовхує на висновки, що проблема не в поганій медичній реформі, як і не в Департаменті охорони здоров’я Полтавської області. Проблема в бажанні або небажанні працювати. Передовсім, головному лікареві закладу.
Перебільшенням було б запевняти що обласна клінічна лікарня імені Скліфосовського повністю забезпечена фінансуванням. Вона в таких самих умовах, що й сотні інших лікарень по всій країні. У таких самих умовах і центр екстреної медичної допомоги.
Порівняння роботи двох медичних закладів міста лише підкреслило контраст між фаховим рівнем головних лікарів. Один навмисне не виставляє потрібну кількість швидких на зміну, позбавляє персонал елементарних умов гігієни, бідкається на недофінансування, погану роботу Департаменту (перелік можна продовжувати). Другий – усього за три роки перебування на посаді підняв медичний заклад на європейський рівень. Із новим обладнанням, швидкою оперативністю та кваліфікованим штатом.
У жодному разі стаття не має на меті применшити значимість та досягнення Олександра Лавренка, головлікаря станції швидкої допомоги, який на посаді вже 34 роки. Про його роботу говорять тисячі врятованих людських життів та сотні кваліфікованих працівників медзакладу.
Та змінюються часи, розвивається медицина, оновлюється кадровий потенціал екстреної медичної допомоги. Можливо, новий виток розвитку закладу дасть молодий керівник, який вбачає розвиток установи в прогресивному руслі. Попри певні недоліки, керівник станції швидкої допомоги може сміливо покластися на досвідчений, фаховий та перевірений роками штат із диспетчерів, водіїв, лікарів, фельдшерів, медсестер, санітарів тощо. Вони щодня демонструють нам диво, рятуючи життя сотень людей.
