Ми цю війну ще плануємо вигравати?

На днях до нас заїжджав наш товариш, він командир роти БПЛА однієї з бригад, яка воює на Донбасі.

Розповів історію про те, як бійці передають з фронту пластид одному з підприємств для виготовлення боєкомплекту для FPV-дронів. На державному рівні ліній для виготовлення БК для дронів немає, або ми про них не чули, або обсяги там мізерні.

А ще він розповів, як загинув один з операторів через некоректне спрацювання схеми, яка ініціює підрив снаряду на дроні. Ту плату ініціації бійці придбали у якогось гаражного виробника. На рівні держави нічого немає.

Державних FPV-дронів та Mavic наш товариш поки не бачив.

Тобто рота БПЛА є (і вона показує круті результати), а дронів від держави немає.

Інший наш товариш, уже з другої бригади, разом з побратимами створив FPV-підрозділ з нуля. Вони самі навчилися, самі роблять вибухівку, самі дістають дрони.

Від держави вони не отримали нічого.

Окрім рекомендації передавати відео уражень волонтерськими дронами ексклюзивно командуванню, щоб високий генерал першим опублікував його собі у канал в telegram.

Минулого тижня мене набрав командир новоствореної військової частини. Просив допомогти у створенні FPV підрозділу. Спершу подумав, що йому потрібні FPV-дрони для навчання бійців. Але виявилось, що у частини немає ні комп'ютерів для навчання на симуляторах, ні пультів, ні окулярів.

Не питання, ми всі потреби закриємо, бо це для наших хлопців.

Державі ніколи, їй треба плитку класти (погана плитка до речі, на якості також вкрали) і розробити план, як дискредитувати вище військове командування.

Водночас русня на повну силу використовує китайські тепловізійні камери на FPV-дронах. Такі камери коштують по $300-500, але від них не сховаєшся. У нас не те що камер, у нас броньована техніка натівського зразка без антидронових сіток. Уже мовчу про захист РЕБом.

Тим часом нам телефонують бійці і просять хоча б три FPV, щоб допомогти витягти побратимів, які кілька днів не можуть вийти з оточення.

У нас немає на державному рівні завозу Mavic, їх тягнуть волонтери та бізнес. Ми купували контрабандні.

На державному рівні не можуть запустити виробництво акумуляторів для FPV-дронів. Досить примітивне виробництво. Чиновники, мабуть не знають, що дрон без акумулятора не полетить.

Немає державного масового виробництва дронів, ліній БК, ліній плат ініціації. Немає тепловізійних камер не те що своїх, китайських по $300.

Проте є програми для військових стартапів, сучасні розробки, «гейм-ченджери». Коли ця продукція вийде на конвеєрне виробництво, то ще буде кому її використовувати?

Народ України, як і раніше, закриє ці потреби. Як зможе, так і закриє. Але мене цікавить інше питання — ми цю війну ще плануємо вигравати?