Ми що, ідіоти? Що це за бенкет під час чуми?

Нам потрібне міністерство оборонної промисловості.

Маленька довідка.

У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, британська армія відчувала гостру нестачу важких гармат, снарядів, гвинтівок, патронів.

У 1915 році було створено міністерство озброєнь, яке вже за перші три місяці своєї роботи збільшило виробництво снарядів з 70 до 120 тис. на місяць.

У 1915 році було вироблено 2 мільйони снарядів, а в 1918-му - 187 мільйонів. Річний довоєнний обсяг виробництва легких боєприпасів до кінця війни вироблявся за чотири дні. У 1914 році в авіабудівній галузі працювали 60 тис. осіб, а в 1918 році - вже 347 000 тис.

Згідно з декретом про захист держави, уряд отримав право використовувати будь-який завод, будь-яку фабрику і майстерню для оборонного виробництва; переміщати верстати, працівників, матеріали туди, де це було необхідно.

11 тисяч фабрик займалися військовим виробництвом. Кваліфікованих робітників, багато з яких пішли на війну добровольцями, відкликали з фронту. Сотні тисяч жінок були прийняті на роботу на оборонних підприємствах.

Нові заводи росли як гриби після дощу. Майстерні для виготовлення гвинтівочних патронів, створювалися за два місяці. Це дозволило англійцям до другого року війни збільшити випуск патронів у 14 разів — до 140 мільйонів штук на місяць.

А що у нас? Викруткове складання фпв-дронів?  Цього мало.

Будівництво заводів — ні, не чули. Будівництво коштом держави, кредити для бізнесу, зайнятого в оборонній сфері, — для обраних. Виробництво снарядів — сотні штук на місяць; і не в Україні. Виробництво патронів — десятки тисяч штук на місяць. Не виробляються в Україні ні гармати, ні гаубиці, ні танки, ні літаки, ні гранати.

Висококваліфікованих працівників, інженерів, електронників, програмістів ніхто не відкликає з фронту. Не береже. Ба більше — забронювати співробітників без проблем можуть тільки органи влади. Легко - підприємства паливно-енергетичної сфери. Хоч 100%, і будь-якої військової спеціальності.

Оборонним підприємствам, які сором'язливо називаються в постанові уряду №76 про «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» «підприємствами, які виконують завдання з виробництва товарів для ЗСУ», — бронювати можна не більш як 50% працівників і тільки не дефіцитних військових спеціальностей. Тобто, якщо у вас один електронщик, один зварювальник, один програміст, два-три збирачі безпілотників, то будьте ласкаві — віддайте половину на фронт, але виконуйте держзамовлення вчасно.

У Першу світову війну, а потім і в Другу світову війну найстаріша демократія світу і розвинена ринкова економіка Великої Британії, правлячий клас, суспільство, звичайні трудяги докладали неймовірних зусиль, працюючи по 10-12 годин на день, без вихідних, одержуючи продукти по картках, щоб перемогти у війні, і залишитися вільними і демократичними.

У Третю світову війну Україна ходить світом із простягнутою рукою, має колосальний дефіцит бюджету, живе в борг на десятки поколінь уперед, розтрачує донорські гроші на дороги, бруківку, нічні клуби, солодке життя для обраних.

Ми що, ідіоти?.. Що це за бенкет під час чуми?