Міф про блокаду Ленінграда

Сталіну потрібен був міф. І він його створив. А винними зробив інших.

Незважаючи на всі зусилля радянських прокурорів, звинувачення у блокаді Ленінграда було знято з Німеччини під час Нюрнберзького процесу. А якщо Німеччина не винна, то хто тоді відповідальний за загибель майже 700 тисяч ленінградців?

Мій дідусь завершив свою успішну кар'єру незадовго до мого народження. Причиною цього стало не небажання працювати, а неможливість далі мовчати. Він втомився від постійного мовчання і почав розповідати правду про те, про що в СРСР боялися навіть думати. Він почав розповідати правду про Велику Вітчизняну війну — страшну, огидну правду, яка змушувала кров застигати в жилах. Особливо мені запам'яталися його розповіді про «заблокований німцями» Ленінград.

Ба більше, поки сотні тисяч «заблокованих» ленінградців помирали від холоду та голоду, його знайомий постачальник хвалився, що знищував несвіжі тістечка, які відмовлялися їсти комісари. Він розповідав, як вимінював гори золота, діамантів та інших цінностей на хліб, який також знищував, якщо не встигав обміняти. І все це через суворий наказ: будь-яка інформація про реальне становище справ була суворо заборонена. Місто просто задушили, як свого часу задушили Україну, влаштувавши Голодомор.

Найстрашніше для мене в цій історії — навіть не те, що підприємливий постачальник нажив величезний статок. І не те, що він спалював хліб замість того, щоб роздати його людям. Найжахливішим для мене була інформація про те, що його дружина настільки переїдала в «блокадному» Ленінграді, що не могла встати з ліжка.

Можливо, мені не повірять, як і моєму дідусю, але ось ще трохи фактів, знайдених петербурзьким істориком Ігорем Богдановим. У своїй книзі «Ленінградська блокада від А до Я» він зазначає:

У їдальні Смольного були доступні будь-які продукти: фрукти, овочі, ікра, булочки, тістечка. Молоко та яйця привозили з підсобного господарства у Всеволожському районі. Інструктор відділу кадрів Микола Рибковський навіть відпочивав у партійному санаторії, описуючи в щоденнику:

«Щодня м'ясне — баранина, шинка, курка, гусак, індичка, ковбаса; риба — лящ, салака, корюшка. Ікра, балик, сир, пиріжки, какао, кава, чай, 300 грамів білого й чорного хліба на день… і до всього цього по 50 грамів виноградного вина. Їжу замовляєш заздалегідь».

Данііл Гранін разом із Алесем Адамовичем опитали близько 200 блокадників та написали «Блокадну книгу».

Політична коректність книги залишила правду поза її сторінками.

У статті Граніна «Як жили в блокаду» 2014 року наведено:

«Будинки були забиті небіжчиками, які лежали просто у квартирах, у підворіттях, у засніжених трамваях. Люди вмирали до 3000 на день».

Офіційно за час блокади загинуло 671 635 осіб.

Сталін вирішив, що винними у «блокаді» були керівники Ленінграда, і вони за це заплатили: страти, ув’язнення, реабілітація після смерті Сталіна.

Що тут можна додати? Сталіну потрібен був міф. І він його створив. А винними зробив інших.

І якщо таке повториться, росіяни знову будуть «гордитися».

Автор: Микола Іванов