Мило – сердя
про утворення складно-сполучних слів в українському ментальному просторі
Панове, на якийсь час відсунемо убік недописану філіпіку про блазнювате пацанство при владі і заглянемо до себе всередину. З надією побачити зорі у глибинах власної, звісно, найчистішої криниці з дистилятом.
Товариство, то не зорі. Принаймні, у якоїсь суттєвої нашої частини (можна й уточнити – отієї, що вибирає чабанів біля церкви за принципом «усі гукнули») було достатньо приводів і вдосталь часу розгледіти уламки зорь, сколапсовані квартальною ідеологією до стану чорних дір байдужості й безпам'ятства.
Маєте змогу та настрій – розпитайте знайомих фізиків чи десятикласників про властивості космічної гравітаційної вовківні. Або повірте нам на слово – горизонт подій, на якому вмирають надії на повернення, мерехтить в очах чи не критично наближеним.
Та заспокоюємо себе приємним, адже ще не кожен день початкується есхатологічним очікуванням непоправного. Сонце ще сходить, ні-ні та й цвірінькне вже по-весняному налаштований до нашорошеної горобчихи горобець, буває, будить запашна філіжанка арабіки-робусти-ліберики-ексцельси, есемеска від Пенсійного фонду, фейсбучний привіт від онуки…
І ми наразі не до заліплених зеленою цвіллю очей, які не помічають навальної агресивної хвилі нелюбові до ближнього з об'єктивних клінічних причин. В сидячому пеньку у залі Верховної Ради України у хвилину мовчання на згадку про Небесну Сотню людського не було за замовчуванням. Можливо, ніколи. Там – або дуже важке дитинство, або контакт голови з каменюкою.
Ми – до нормальних. Що з нами, люди? Підійшли до гурту колег, чуємо: «Онде львів'яни і тернополяни відстояли, а наші…». Це наше приховане напівсвідоме 73-відсоткове бидло, котре рік тому голосувало по приколу, сьогодні коментує посадку літака з евакуйованими з Китаю українцями (!!!) і розміщення їх у військовому санаторії під Новими Санжарами. А-а, у тому літаку немає ваших родичів, земляки? Там – загроза вашому ницому існуванню, вашій позірній зеленій безпеці під бубочкою клоуна, вашій прилизаній під ситу відстороненість мармизі нелюда? Куди евакуювали вашу, полтавці, людяність?
Свіже: «… на Полтавщині місцеві мешканці перекрили дорогу, протестуючи проти розміщення евакуйованих з Китаю у медичному центрі внутрішніх військ МВСУ «Нові Санжари».
Біда не тільки з чабанами. Вдарять дзвони – зберемося на Майдан. Що діяти із по корбу засміченими криницями душ? Перепрошуємо, помийницями? Давно і безнадійно інфікованими коронавірусом втрати людської подоби.
