Мінцифра чи Мінцензура?
Поки Мінцифра презентує світові цифрове майбутнє, Facebook повідомляє про обмеження доступу до сторінки українського журналіста.
Якщо хтось досі сумнівався, що цензурою в інтернеті займається «міністерство цифрових трансформаторів», то ось вам ще один доказ: за наведеним повідомленням Facebook, акаунт громадянина України Станіслава Речинського недоступний в Україні через виконання юридичного запиту Міністерства цифрової трансформації України щодо обмеження цього контенту.
Федороволюби можуть пищати: «ви всьо врьоті, єто фєйк», — але кожен, хто зараз перебуває в Україні, може перевірити це самостійно: вимикаєте VPN, переходите на сторінку Станіслава Речинського у Facebook — і насолоджуєтеся заглушкою цифрової цензури.
Про самого Станіслава Речинського я мало що знаю: якось не стежив за його публічною діяльністю останніми роками. Колись він був у жорстких контрах із СБУ — мабуть, тут мало що змінилося. Також він був засновником знаменитого колись ресурсу «ОРД», де публікувалися шокуючі одкровення про гнилу та корумповану українську правоохоронну систему.
Погуглив і з’ясував, що в серпні 2026 року Станіславу Речинському повідомили про підозру у вимаганні коштів за видалення розміщеної в мережі неправдивої інформації. Це версія слідства. Може, так і було, а може, це звичайна мусорська практика фальсифікації кримінальних проваджень проти неугодних.
До того ж у нас в Україні провладні телеграм-канали-мільйонники публічно виставляють прайси за те саме — припинення поливання бізнесу фейковим брудом.
Але на ці факти Нацполіція чомусь зовсім не «збуджується». І СБУ нібито цього не бачить, хоча цілий Департамент кібербезпеки СБУ — ДКІБ — мав би займатися саме «інформаційною безпекою держави».
Про обвинувальний вирок суду щодо Речинського мені не відомо. Інформації про запровадження проти нього санкцій кишеньковою РНБО я також не бачив. Але ці дрібниці, судячи з повідомлення Facebook, не заважають Мінцифрі надсилати запит до платформи з вимогою заблокувати його сторінку.
На мою думку, це класичний приклад цензури та позасудового свавілля.
Раніше весь цей бруд пов’язували з «вірним солдатом президента» Мішею Федоровим. Критики згадували й публікації про його можливу причетність до онлайн-шахрайства у 2016–2017 роках. Проте самі ці публікації не є доказом його вини. Міші вже немає на посаді міністра цифроімітації, а справа його — живіша за всіх живих.
Нинішня очільниця Мінцифри пані Оксана Ферчук має пояснити, на яких підставах її відомство ініціює такі обмеження та хто ухвалює відповідні рішення. За свавільні практики посадовці мають відповідати незалежно від прізвищ.
А тим часом заступниця міністерки з питань європейської інтеграції пані Ольга Кревська поїхала в туристичну подорож… М-м-м, тобто у «службове відрядження» до Південної Кореї.
У повідомленні Оксани Ферчук про поїздку зазначено, що під час панельної дискусії про штучний інтелект Кревська представила українське бачення розвитку агентивної держави, її цифрової стійкості та суверенітету. Звучить масштабно. Але як це бачення співвідноситься з обмеженням доступу до сторінок громадян? Може, за красивими словами ховається «візія цифрової цензури»? Так її колеги з Китаю знають про це значно більше.
На цьому заході пані заступниця міністерки також «поділилася досвідом розвитку цифрової ідентичності» — хоч би що означав цей дивний для пересічного громадянина вираз.
Але чи здивується шановне товариство, що за освітою пані Ольга — психологиня? Вона працювала в Мінекології та помічницею народного депутата, займалася переважно євроінтеграцією. Водночас стверджувати, що вся її кар’єра не мала стосунку до цифрової сфери, було б неправильно: за офіційною інформацією Мінцифри, вона працює в міністерстві з липня 2020 року та координувала його міжнародні й євроінтеграційні проєкти. Питання в іншому: які конкретні результати цієї роботи та наскільки вони відповідають гучним презентаціям?
Зате у 2017 році пані Ольга увійшла до неофіційних медійних рейтингів «найбажаніших наречених України».
Схоже, що мілф-чиновниця Терех задала тренд по всій країні: наявність жіночих статевих ознак і гуманітарний досвід автоматично надають статус «спец в ІТ» та відкривають шлях до найвищих державних посад. Чи цих милих «мілфочок» призначають за якимись іншими критеріями?
Але, повертаючись до теми цензури в інтернеті, наголошую: у цьому випадку повідомлення Facebook вказує саме на Мінцифру.
На мою думку, це абсолютно паразитичне відомство, без якого країні було б лише краще.
А з тамтешніх дармоїдів можна було б сформувати пару нормальних бригад.
Але хто ж тоді переслідуватиме незгодних в інтернеті?
P. S. Попередні докази цензури, якою займається Мінцифра, я наводив ще в дописі за липень 2025 року.
