Міністерство втрачених потужностей
Ми усі відчуємо вплив мудрих менеджерських рішень цього Міністерства у вигляді віялових відключень вже в травні цього року.
Ворог прицільно б’є по енергетичній інфраструктурі України. Втрачено майже 7000 МВт. Через це ми вже маємо значний дефіцит генерації, яку у пікові години доводиться імпортувати.
В таких умовах як ніколи потрібно прискорювати усі процеси, що сприятимуть збільшенню встановленої потужності генерацій, а також боротися за кожну додатково вироблену кВт-годину на існуючих джерелах.
Що ж відбувається «в середині» Енергоатому?
Одна із підпорядкованих йому атомних станцій, а саме Хмельницька АЕС, має два енергоблоки потужністю 1000 МВт кожний.
На другому блоці експлуатується турбоагрегат К-1000-60/3000, який був вироблений ще 20 років тому на ЛМЗ (АТ «Силові машини», рф).
Він повинен був пропрацювати мінімум 30 років, але … зламався.
Аварія трапилась навесні 2022 року. Були зруйновані лопатки ЦВТ (циліндру високого тиску) і викривлено ротор.
Комісія з розслідування аварії встановила вину аналоговнєтного російського виробника: «… корінною причиною руйнування 5 ступеня лівого потоку ротора ЦВТ були відкриті дефекти, які були допущені заводом-виробником та існуючі неметалеві включення у структурі металу дисків ротора ЦВТ …».
Також встановлено, що зазначені дефекти не дозволяють виконати ремонт ротора із повним відновленням проєктних характеристик турбоустановки, а єдиним гарантованим рішенням є заміна пошкодженого ротора.
Що робити? Звичайно, міняти ротор!
А хто в теперішніх реаліях може його виготовити? Правильно – вітчизняний виробник з великим досвідом – АТ «Українські енергетичні машини» (у минулому – АТ «Турбоатом»).
І воно бере участь у тендері та пропонує абсолютно адекватну ціну – 298 млн грн (без ПДВ) за ремонт.
Але хіба може команда Галущенка провести закупівлі так, щоб хоч щось не заробити?
Їм потрібен ротор за ціною 583 млн грн (без ПДВ), тому деркачівська гоп-компанія просто «вибиває» АТ «Українські енергетичні машини» з торгів.
Це все при тому, що процедура воєнного часу їм дозволяла взагалі укласти прямий контракт, без тендера, як наприклад тут.
У підсумку було прийнято рішення не купувати новий ротор, а привести до тями старий.
Для цього уклали договір з компанією Doosan Škoda Power. За допомогою верстата з Бурштинської ТЕС вирівняли ротор з обох боків і поставили діафрагму для балансування лівої та правої його сторони.
Навіть за таких умов оптимальним рішенням було б експлуатувати ротор тимчасово, пройти зиму 2022-2023 року, а у теплий час, коли споживання енергосистеми впаде, піти на ремонт і поставити новий ротор.
Але зі всіх варіантів деркачівці завжди вибирають такий, що приносить галузі найбільший збиток.
Тож вони вирішили зробити косметичний ремонт й продовжувати юзати напівживий ротор, начхавши на можливі наслідки, «вольовим рішенням» розганяючи турбіну майже до 900 МВт .
13.03.2024 о 17:48 енергоблок №2 ХАЕС при навантаженні 890 МВт (!) було аварійно зупинено … що, до речі, повністю експериментально підтверджує коректність встановлених обмежень.
Ноу коментс …
Ви думаєте, цього разу команда побігла замовляти новий ЦВТ?
Чорта з два! Вони зупинились, замінили підшипник, розштовхали турбіну знову і доповіли про черговий трудовий подвиг.
Але є нюанс – другий енергоблок ХАЕС наразі видає лише 615 МВт. Тобто раніше ми втрачали 170 МВт потужності, а тепер втрачаємо вже 385 МВт.
Недовироблення – це втрачена вигода НАЕК «Енергоатом» та розбомбленої української енергосистеми, яка і так має дефіцит.
А все тому, що хтось дуже хотів підзаробити пару сотень мільйонів.
Ротора немає, домовленостей немає, за два роки не зроблено ні-чо-го.
Мораль історії проста і складна водночас.
Експлуатація АЕС — це жорстко регламентовані дії, які не можуть бути відкориговані заявами Міністра та примусовою експлуатацією обладнання за межами проєктних можливостей. Це призводить до великих аварій та, як наслідок, до значних втрат в енергосистеми України.
Міністр та команда постійно наголошують, які вони молодці та забезпечують енергією нашу країну, при цьому, задля особистого піару, змушують персонал станції експлуатувати енергоблоки за межами проєктних можливостей обладнання.
Не забувають вони й про корупцію у закупівлях, навіть якщо це несе великі ризики для експлуатації генерації.
Щодо ініціаторів, які руйнують атомну галузь України, – вони давно повинні бути відсторонені від займаних посад, а їхнім спланованим діям по виводу з роботи енергоблоків АЕС України необхідно терміново надати правову оцінку і бажано – за законами воєнного часу.
Після бетону за ціною алмазів та кабелів за ціною золота, що може дозволити собі НАЕК «Енергоатом», новина щодо втрати 350 МВт потужностей не виглядає так шокуюче, але прорахунки енергетичного керівництва з кожним днем стають для нас все кривавішими. Тому що це знову безумні кошти, які будуть просто «спізжєні», а не підуть на нашу оборону!
На тлі цього Міністерство втрачених потужностей імені Галущенка генерує новини про будівництво нових блоків АЕС та будівництво малих модульних ядерних ректорів. Це прикрашає його фейсбучик, але дуже шкодить іміджу та економіці України.
Ми усі відчуємо вплив мудрих менеджерських рішень цього Міністерства у вигляді віялових відключень вже в травні цього року.
Але Україна все одно переможе, не завдяки, а всупереч …
