Миротворці в Україні: примус до миру і не інакше
Знову заговорили про залучення миротворців як елемент встановлення бажаного миру.
Воно б і добре, якби не попередній досвід і специфіка цього питання, яка раніше чи пізніше проявиться в деталях, і про яку добре знають фахівці та не дуже обізнані пересічні громадяни.
Миротворчість – це поняття, ну, дуже широке…
Якщо зовсім коротко, то може бути peace keeping, peace making, peace building… У випадку з російською агресією підходить лише peace enforcement – примус до миру.
Інакше – це буде абсолютно штучно «натягнута на вуха» історія в умовах, коли механізми протидії агресору не працюють. Україну поставлять на один рівень з країною, яка порушила всі існуючи міжнародні норми й правила!
Миротворчість ефективна не до, а лише після встановлення миру, із «Міражами», «Таурусами» й «Томагавками», із залученням міжнародної коаліції сил і відповідного контингенту для оборони країни, яка потерпає від протиправного нападу…
Саме примус до миру – єдиний спосіб його, цей самий мир, повернути. І ніяк інакше! Саме так записано в Статуті ООН!
А далі вже – peace keeping, peace making, peace building…
Не навпаки!
Не впрягайте коня позаду воза!
