Місто після справ: шахи, кава і тютюн у ранньомодерній Полтаві
Що може об’єднувати шахову фігуру, мініатюрну гармату, тютюнову люльку й уламок кавової чашки?
На перший погляд — небагато. Але в археологічних матеріалах ранньомодерної Полтави ці речі складаються в одну історію: історію міського дозвілля.
Вони показують той бік життя, який рідше потрапляє до великих історичних сюжетів. Такі знахідки ведуть нас у менш офіційний простір — туди, де грали в шахи, змагалися, курили тютюн, пили каву, переймали нові моди й демонстрували належність до певного соціального кола. Через них ранньомодерна Полтава постає не лише як фортеця чи адміністративний центр, а як живе місто зі своїми звичками, смаками й формами відпочинку.
Для Полтави XVII–XVIII століть ці знахідки особливо промовисті. Шахи й мініатюрна гармата пов’язують місто з культурою стратегічних ігор і освіченим середовищем козацької старшини. Люльки говорять про поширення тютюнової культури. Кавові чашки з турецької Кютах’ї — про моду, заможність і включеність міста в ширші культурні контакти.
Крем’яхи: коли уламок горщика ставав грою
Перш ніж перейти до дорослого дозвілля, варто згадати одну з наймасовіших ігрових категорій, відомих за матеріалами розкопок Полтави, — крем’яхи. Це невеликі фішки, які виготовляли з уламків керамічного посуду: горщиків, мисок, іноді кахель. Уламок обробляли так, щоб надати йому округлої, рідше квадратної, форми. Зазвичай такі фішки мали розмір приблизно від 2 до 5 см, адже вони мали зручно вміщуватися в долоні.
У цьому є особлива привабливість повсякденної археології: уламок горщика міг отримати друге життя — уже не на кухні, а в грі. Те, що для дорослого світу було битим посудом, у дитячому чи підлітковому середовищі ставало ігровим предметом.
За етнографічними даними, крем’яхи були популярною грою, особливо серед дівчат. Її суть полягала в підкиданні й ловінні фішок у певній послідовності. Для Полтави ці знахідки не є поодинокими: вони трапляються в матеріалах розкопок у центральній частині міста, а їхня загальна кількість сягає близько півтори сотні одиниць.
Крем’яхи важливі для розуміння міського повсякдення загалом. Вони показують, що гра була не випадковою розвагою, а частиною життя ранньомодерного міста. Водночас світ дорослого дозвілля мав інші предмети, інші простори й інші соціальні значення.
Шахи: гра стратегії й статусу
Одним із найвиразніших прикладів дорослого дозвілля в ранньомодерній Полтаві є шахи. У місті наразі відомі дві шахові фігури. Одна з них виготовлена з кістки й, імовірно, була зроблена на спеціальному верстаті. За формою та розмірами вона відповідає типам шахових фігур, поширених у Європі XVII–XVIII століть. Друга фігура — глиняна. Це значно незвичніша річ. Сьогодні складно сказати, чи її виготовили на замовлення замість втраченої фігури, чи вона була частиною цілого набору глиняних шахів.
У будь-якому разі ці знахідки показують, що настільні ігри були присутні в культурі полтавських містян. Шахи в ранньомодерному суспільстві були не просто розвагою. Вони асоціювалися з освіченим середовищем, стратегічним мисленням, змаганням і статусом.
Відомо, що цю гру знали представники козацької старшини. Шахами цікавилися гетьмани Іван Самойлович, Іван Мазепа, Кирило Розумовський. Особливо промовистим є те, що полтавські шахові фігури були знайдені на території садиби генерального обозного Семена Кочубея. Це дозволяє пов’язувати такі предмети не лише з абстрактним «дозвіллям», а й із конкретним соціальним середовищем міської еліти.
Мініатюрна гармата: війна у зменшеному масштабі
Ще одна унікальна знахідка з Полтави — мініатюрна гармата. На перший погляд її легко назвати іграшкою, але така назва може звузити зміст предмета. Йдеться не обов’язково про дитячу забавку. У ранньомодерній Європі подібні речі могли бути пов’язані з дорослою культурою гри, зокрема з військово-стратегічними забавами, моделями облоги або своєрідними воєнними іграми.
Полтавська знахідка відтворює справжню зброю в малому масштабі. У ній передано деталі конструкції, зокрема отвір для запалювання та місце для заряджання. Саме ця точність робить предмет особливо цікавим: перед нами не просто умовна «забавка», а мініатюрна модель, пов’язана зі світом артилерії, фортифікації та воєнної стратегії.
Такі предмети добре вписуються в ранньомодерну культуру, де війна була не лише реальністю політичного життя, а й темою гри, навчання, демонстрації знань і соціального престижу. Для Полтави ця мініатюрна гармата важлива ще й тому, що показує включеність міста в ширший європейський простір ігрових практик та уявлень про війну.
Люльки: тютюн як міський ритуал
Дозвілля дорослих не обмежувалося іграми. Важливою частиною міського відпочинку XVII–XVIII століть було паління тютюну. Про це свідчать численні знахідки глиняних люльок. У цей час вони були поширені в українських містах і містечках, і Полтава не була винятком.
Люльки виготовляли у формах, рідше — на гончарному крузі або вручну. Частину виробів прикрашали рельєфним орнаментом, поливою або розписом ангобом. Тобто це були не лише функціональні речі, а й предмети з виразним декоративним оформленням.
Люлька була не просто знаряддям для паління. Вона належала до культури спілкування, чоловічого товариства, відпочинку, моди й особистого стилю. Її форма, оздоблення і спосіб виготовлення розповідають про ремісничі традиції, смаки містян і поширення нових звичок у ранньомодерному суспільстві.
З часом місцеве виробництво люльок стало масовим і почало витісняти імпортні вироби. Це важливий момент: нова звичка не просто приходила ззовні, а вкорінювалася в місцевому міському середовищі й ставала частиною повсякденного життя.
Кава з Кютах’ї: смак далекого світу
Ще один промовистий маркер дозвілля заможних містян — кавові чашки. Уламки таких посудин, знайдені в Полтаві, свідчать про знайомство місцевої еліти з культурою споживання кави. Особливо цікаві фрагменти чашок, виготовлених у майстернях турецького міста Кютах’я.
Такий посуд був популярним у містах України XVII–XVIII століть і належав до речей, пов’язаних із престижем, модою та ширшими культурними контактами. Кава в цей час була не просто напоєм. Вона ставала частиною нових практик спілкування, гостинності й дозвілля.
Її споживання пов’язувало українські міста з османським, кримським, балканським і ширшим європейським світом. Археологічні знахідки кавових чашок добре доповнюються письмовими джерелами. У документах козацької старшини згадуються порцелянові чашки, зокрема оздоблені синіми квітами, які могли походити з турецьких майстерень.
Тому уламок кавової чашки — це не просто фрагмент гарного посуду. Це слід нової міської звички, ознака престижного споживання і матеріальне свідчення того, що Полтава була включена в далекі культурні й торговельні зв’язки.
Дрібні речі великого міського життя
Усе це дозволяє подивитися на ранньомодерну Полтаву трохи інакше. Перед нами не лише місто укріплень, адміністрації, торгівлі та ремесла. Це також місто гри, змагання, товариського спілкування, нових смаків і звичок.
Шахові фігури показують інтелектуальне дозвілля й культуру міської еліти. Мініатюрна гармата нагадує про захоплення стратегічними іграми та європейськими військовими моделями. Люльки свідчать про тютюнову культуру і міські ритуали спілкування. Кавові чашки розповідають про престижне споживання, моду й далекі культурні зв’язки.
Археологія часто починається з дрібниць: уламка посуду, кістяної фігурки, глиняної люльки чи фрагмента чашки. Але саме такі речі іноді найкраще повертають нам живе відчуття міста. Вони показують не лише те, як люди працювали або виживали, а й те, як вони проводили вільний час, чим захоплювалися, що вважали приємним, модним або престижним.
У цьому сенсі шахи, кава і тютюн — це не випадкові деталі побуту, а маленькі ключі до розуміння повсякденного життя ранньомодерної Полтави.
