Слуги Феміди із Гааґи досі працюють за методичками часів Холодної війни, ігноруючи дійсність. Дарма втрачений час не поверне людські життя.
Таку думку висловив доцент міжнародного права та арбітражу в Університеті безперервної освіти у Кремсе-на-Дунаї, доктор філософії Ґабріель Лентнер. Науковець і фаховий юрист піддає глибокому сумніву здатність ордерів МКС на путіна та Сатаньягу повпливати на ситуацію в Україні й Палестині.
Міжнародний кримінальний суд потрапив на перші шпальта газет, видавши ордери на арешт російського диктатора, прем'єр-міністра та ексміністра оборони Ізраїлю. Однак, згідно із міжнародним правом, ситуація набагато складніша, ніж заведено вважати, у чому переконують рішення самого МКС.
По-перше, державність Палестини хоч і визнана Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, але досі вважається спірною. Визнання іншими державами чи міжнародними організаціями має лише декларативний ефект і, ймовірно, не може бути визнане через відсутність ефективної державної влади.
«Тільки завдяки (обмеженому) підтвердженню палестинської державності МКС змогло розпочати свою діяльність. Ізраїль, як і РФ, КНР, США та інші країни, не є членом багатостороннього договору, на якому ґрунтується Суд у Гаазі, а тому не пов'язаний ним. Водночас ці країни становлять майже три чверті всіх збройних сил світу», — пояснює Ґабріель Лентнер.
Однак те, що Ізраїль не пов'язаний із договором (Римським статутом — прим. ред.), має ще й інший наслідок. У принципі, лідери держав та голови урядів користуються абсолютним особистим імунітетом від судового переслідування, що є перешкодою для судового розгляду, оскільки діє протягом усього терміну повноважень.
Отже, те, що стосується Сатаньягу, стосується і його бізнес-партнера путіна. Після звільнення (відставки) з посади ніщо не заважає судовому переслідуванню, але не все так просто й однозначно, як видається на перший погляд.
«Держави, які приєдналися до МКС, прямо відмовилися від цього права відповідно до договору. Однак ця відмова, природно, не може поширюватися на держави, які не є членами МКС, такі як Ізраїль. Але юридичний висновок МКС про протилежне, згідно з яким таких імунітетів не існує, не є переконливим. Виразом суверенної рівності є те, що наявні права третіх держав не можуть бути просто анульовані іншими, навіть якщо вони співпрацюють, як у випадку з МКС», — зауважує Ґабріель Лентнер.
Це пояснюється тим, що зобов'язання щодо підтримки імунітету існує саме стосовно цих третіх держав, наприклад, між Швейцарією та Ізраїлем. Навіть, якщо імунітети зазвичай не застосовуються у міжнародних судах, саме швейцарська влада повинна заарештувати голову іншої держави, чого ніколи не відбувалося на альпійських просторах.
Саме за такого розкладу Міжнародний суд ООН, найвища судова інстанція у міжнародному праві, багато років тому однозначно висловився за абсолютний імунітет. Стаття 98 Статуту МКС також передбачає імунітет у таких випадках.
«Ніщо у рішенні МКС про зворотне стосовно чинного на той момент президента Судану Омара аль-Башира, проти якого також було видано ордери на арешт, не спростувало ці заперечення. Щобільше, фактичні та політичні міркування потребують стриманості. Цілком ілюзорно — можливо, навіть контрпродуктивно, — що суд може чогось досягти в ході гострого, вкрай політичного конфлікту, який також поділяє міжнародна спільнота», — додає Ґабріель Лентнер.
Звісно, було б бажано досягти загального дотримання міжнародного кримінального права, але одне тільки бажання не змінить природу міжнародної спільноти, яка розділене з цього питання. Крім того, ніхто із зацікавлених сторін серйозно не вірить, що ці ордери на арешт коли-небудь стануть доконаним фактом; тобто будуть виконані.
Відтак, МКС покладає на себе надії, які він не може виправдати й у результаті залишаються лише погані варіанти, коли сильні світу цього вирішують долі менших і слабших послуговуючись інституціями й процедурами демократично-правового процесу. Зрештою, українцям, палестинцям, уйґурам та іншим, їм подібним народам, лишається сподіватися на появу нового незалежного суд, який зможе судити всіх, хто несе кримінальну відповідальність.
Між тим, як раніше вже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», трибунал МКС із воєнних злочинів перебуває під загрозою. Судді стикаєються із дедалі більшими безпрецедентними викликами через дії РФ, Ізраїля, КНР та США.