Мобілізація за рахунок ненависті: кому це вигідно?

Маємо таку ситуацію:

1. Без примусової мобілізації армія не зможе виконувати свої функції і тримати фронт. Навіть найкращі, сильно медійні підрозділи, які знімають круті ролики про мобілізацію і витрачають на рекламу рекрутингу шалені гроші, комплектуються, зокрема, через ТЦК.

2. Реформа ТЦК та СП назріла і перезріла. Очевидно, що кількість випадків хабарництва, порушень і жорстокого поводження із затриманими досягла межі, за якою починаються масове несприйняття, спротив і ненависть з боку суспільства.

Нинішній конфлікт виник через те, що ТЦК та СП виконують невластиві їм функції — затримання призовників, які перебувають у розшуку.

Хоча ТЦК та СП створювалися як структура, що веде облік і розподіл призовників, оформлює документи та координує мобілізаційні заходи з місцевими органами влади.

Призовники, які ухиляються від служби, мали би подаватися в розшук, а їхнім розшуком, як і будь-яким іншим, повинна займатися Національна поліція, яка має для цього необхідну кваліфікацію і можливості.

Проте з політичних причин непопулярну в народі мобілізацію доручили Збройним силам. До речі, нагадаю всім, хто вважає, що ТЦК — це не ЗСУ: ТЦК — це таки ЗСУ. Співробітники ТЦК та СП є військовослужбовцями ЗСУ і входять до складу Сухопутних військ.

Таким чином, увесь негатив від токсичного рішення щодо примусової мобілізації покладено на Збройні сили, адже фізично мобілізацією займаються саме військовослужбовці.

Що можна зробити для покращення ситуації?

З неприємного — на жаль, обійтися без примусової мобілізації неможливо. Рекрутинг не покриває всіх потреб ЗСУ для поповнення втрат. Так чи інакше, але ситуація, коли хтось буде змушений іти воювати примусово, щоб його діти вижили, неминуча. Це факт.

Але є шлях, як мінімізувати примусову мобілізацію.

Грошова мотивація відіграє величезну роль для новобранців. Солдати — теж люди: вони хочуть, щоб їхні діти росли в достатку. І якщо вони бачать, що їхні ризики не марні, вони значно охочіше мобілізуються.

Власне, не треба вигадувати нічого нового: якщо цивільні не хочуть воювати самі, вони мають платити за те, щоб воювали інші. Тисніть на своїх депутатів і політиків, які вас представляють, щоб вони нарешті повернулися обличчям до солдатів і підняли виплати захисникам уперше за чотири роки війни. Це суттєво зменшить потребу в бусифікації.

І ще одне важливе — броні всяким під@расам на кшталт Вови Петрова чи недофутболістам, блогерам і жартівникам, які тотально заброньовані. Молоді, здорові бугаї кривляються на камери і живуть найкраще життя, а ТЦК змушені ловити бомжів, щоб виконати план, бо всі «потрібні» вже заброньовані.

Бронювання мають бути точковими — для ключових працівників, без яких стане критична інфраструктура, а не тупо на всю штатну чисельність блатного підприємства, яке «порішало» в Кабміні. У результаті там заброньовані не лише інженери, а всі — включно з SMM-никами.

Виглядає так, що для зняття 80% напруги достатньо зробити три прості кроки:

1. Передати розшук ухилянтів від ТЦК та СП Національній поліції. Це чиста функція поліції — вони спеціально навчені, знають закон і мають досвід.

2. Суттєво підвищити матеріальне забезпечення ЗСУ та запровадити солідні виплати за контракти.

3. Зняти бронь із блатних, «мазаних» чортів.

Незрозуміло, чому ці три кроки такі складні для тих, хто ухвалює рішення. У нас же немає завдання розсварити армію з народом? Чи є?

Джерело