(Суб'єктивно і без експертної амбіції про поточний стан справ на фронті у пекельній битві за нашу Донеччину).
Степове татамі Донбасу не встигає охолонути від нових раундів протиборства. Втрата Лисичанського НПЗ – розширила поле маневру на користь противника.
Територія промислового об'єкта виявилася зручним плацдармом і закладкою рекурсивної пружини для подальших наступальних дій. З високою долею імовірності саме там супостат розташував свої командні пункти та використовує периметр у ролі етапно-розподільчого майданчика, куди підганяє техніку.
Сховища і підземні комунікаційні системи комбінату є своєрідною точкою опертя, яка відкриває для нього перспективу самоанського кидка на татамі. І про це нам не слід забувати.
Заземлення у ґрунт НПЗ дало можливість відтіснити оборонців з прилеглих кишлаків і крізь паралельні шпарини (Вуглегірська ТЕС, напрямок Попасної та інші) просунутися в бік Бахмуту. Тепер окупанти дихають у спину міста здобувши вихід до його підступів.
Щоправда, оборона поки тримається і ворог продовжує зазнавати чималих втрат. Подальший маневр на манежі був пов'язаний з проникненням супостата на територію Соледарського заводу "KNAUF".
Цехи колишнього гіпсово-алебастрового заводу в сюжеті двох світових воєн ставали важливим пунктом у програмі наступальних дій австро-німецького контингенту (WW1). Зважаючи на очевидну слабкість московитів до магічного ворожіння на нутрощах історії стає цілком припустимим, що цей крок мав для них не лише практичне, а й символічне значення.
Загалом їх штаби дотримуються старої й обкатаної логіки: «Хто контролює прилеглі промзони та комбінати, той володіє містом e цілому». І саме тому вони важким натиском перли на територію заводу "KNAUF" не зупиняючися перед жорстким клінчем і важкими піхотними боями.
У найважчому раунді боротьби за комбінат загинув славної честі Андрій Жованик. Він – легенда національного руху і командир V-го Легіону, що є частиною Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор".
Факт відчутної диспропорції в озброєнні на користь супротивника змусив оборонців відкотитися з комбінату у кам'яні зарості міської забудови. Це не говорить про те, що справа оборони Соледару є безнадійним трюком.
Але відкриває неухильну перспективу високовольтного герцю за володіння містом. Тож борімося натхненно і неодмінно вигриземо нашу перемогу!