Мові – шлях, язику – місце
Розводити теревені про сто разів пережоване немає потреби. Є Закон про державну мову, вперед, браття і сестри, до виконання. Про якісь мовні заборони лементують лише дуже девіантні особистості, котрим тут, в чужій Україні, усе – не так.
Звісно, нормальному українському люду миритися з існуванням смердючого відстійника зажопників доведеться. Що не належний до подурілих 73 відсотків посполитий патріот вдіє з Верховним судом і Центральною виборчою комісією, які записного українофоба, руськомірця і сепаратиста Анатолія Шарія бачать народним депутатом України? Іти партизаном у дніпровські плавні? Привселюдно з'їсти портрет Зеленського? Казати на біле і чорне зелене?
Ми – хоч і націоналісти, але виважені, і тому совковому охвістю можемо лише рекомендувати цивілізовано залишити ненависний йому край зі спаплюженим «рускім», «бандерами» за кожним кущем, бездиханними тушками снігурів у вирубаних березняках і розіп'ятими невинними маленькими москаликами на білбордах. Хто і що вас тут тримає, сволото?
А ось заувага до поведінки нинішніх служивих бонз і слушна, і тривожна своєю небезпечною вірогідністю.
Близький друг юридичного пройдохи Андрія Портнова, адвокат доброї половини персоналій українського політикуму, недолюстрований глава ОфіПреЗе, чиє проросійське нутро видно неозброєним оком, Андрій Богдан знову зробив провокативну заяву, що російська мова могла б отримати статус регіональної на території Донецької та Луганської областей. Авжеж, після референдуму «На фіга попу язик?».
Інший високопосаджений слуга дезавуював пропозицію колеги зробити російську мову регіональною на Донбасі. В ефірі програми «Свобода слова» на каналі ICTV препреЗеуВРУ (представник преЗедента у Верховній Раді України) Руслан Стефанчук звинуватив однопартійця, гофіпреЗе (главу офісу преЗедента) у незнанні Конституції країни, президентом якої випадково став їхній квартальний бос: «Це однозначно, мені здається, слід трактувати як особисту позицію Андрія Богдана (виділено автором), бо вона не зовсім корелюється з тим, що заявлено в програмі нашої партії. Оскільки для нас визначальним є положення статті 10 Конституції України, відповідно до якої єдиною державною мовою України є українська мова» ( https://censor.net.ua/ua/n3135122).
Пацани, особистою позиція може бути у чітко прописаному переліку ситуацій, зокрема, конституція не зобов'язує громадянина спати до стінки зубами чи сідницями, татуювати ті ж сідниці складними середньовічними арабесками чи профілем Зеблазня, міняти сексуальну орієнтацію чи залишатися стандартним хомо сапієнсом.
Доводиться ляпи цих «політиків», прости господи, списувати на атавізм квартальних звичок і кричущий непрофесіоналізм. Даруємо вам, богдани із стефанчуками, давно усім відому істину безоплатно, і навіть квитка нам на ваш ідіотський 95-й не треба: будь-яка теза, думка, фраза, висловлена державним чиновником, є позицією влади і політичної сили, яку нетверезий бог довірив йому представляти.
І отакий рейвах у зе!лених головах чотири-п'ять разів на день… А попереду ще ж чотири роки десять місяців. Хіба що – якщо що.
Ще у 1985 році наш Микола Вінграновський напророчив:
… Вночі, середночі хтось тихо
До мого Слова підійшов
І став дивитися і дихать,
І я відчув: так диха лихо.
Так ходить лихо ‒ Час прийшов...
Це їхній, відьомський час пройдисвітів-манкуртів.
Вадим Демиденко
