На кого працює поліція України?
Лікбез для начальника ГУ НП у Полтавській області Рогачова.
Положення Конституції України про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вимагає від останньої забезпечення реалізації цих прав і свобод.
Одним із засобів досягнення зазначеної мети є державна служба – особливий інститут держави, спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституційних завдань та функцій держави.
Стаття 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Тобто служба в поліції є різновидом державної служби в Україні.
Аналіз та узагальнення досвіду участі громадян зарубіжних країн в правоохоронній та правозахисній діяльності дає можливість врахувати і запровадити все позитивне в діяльність громадських формувань в Україні з метою подальшого підвищення ефективності діяльності цих формувань у справі охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями.
Довгий час існувала думка, що наявність великої кількості правоохоронних органів, які покликані охороняти громадський порядок і вести боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями, значна кількість співробітників цих правоохоронних органів є надійною гарантією у справі забезпечення належного громадського порядку, громадської безпеки та боротьбі з правопорушеннями.
Але багаторічна практика довела хибність такої мотивації, тому що дане положення не принесло очікуваного результату у даній сфері суспільного та державного життя.
Надія на оперативність поліції та інших правоохоронних органів, що забезпечують громадський порядок і борються з правопорушеннями, виявилась значно перебільшеною, що призвело до відродження громадських інститутів протидії порушникам громадського порядку та злочинцям.
Не є випадковим, що у більшості країн світу наголос у правоохоронній та правозахисній діяльності органів державного управління ставиться перш за все на попередженні та профілактиці злочинів та інших правопорушень за допомогою громадськості. Практика показала, що значно легше і дешевше як для держави, так і для платників податків витрачати зусилля та кошти на попередження злочинів та інших правопорушень, ніж на їх розкриття.
ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ
Національна поліція – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічного порядку та громадської безпеки (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію»).
Принципи діяльності поліції визначено Законом України від 02.07.2015 «Про Національну поліцію».
Верховенство права (стаття 6):
- кожна людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності поліції;
- поліція має використовувати право як інструмент для розв'язання проблем та захисту людей.
Законність (стаття 8):
- здійснення діяльності на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом;
- заборона виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази;
- заборона порушувати закони з метою виконання наказів, розпоряджень та доручень від вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Дотримання прав і свобод людини (стаття 7):
- забезпечення дотримання прав і свобод людини;
- обмеження прав і свобод людини виключно на підставах та в порядку, що визначені законами, за нагальної необхідності й в обсязі, необхідному для виконання завдань;
- припинення здійснення поліцейських заходів, якщо мета застосування таких заходів досягнута або відсутня необхідність подальшого застосування таких заходів;
- заборона за жодних обставин сприяти або безпосередньо здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання; при виявлення таких дій негайне вжиття всіх можливих заходів щодо їх припинення та повідомлення про них безпосередньому керівництву;
- заборона надавати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відкритість та прозорість (стаття 9):
- забезпечення постійного інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про діяльність поліції;
- забезпечення доступу до публічної інформації;
- можливості оприлюднення (поширення) інформації з обмеженим доступом.
Політична нейтральність (стаття 10):
- забезпечення захисту прав та свобод людини незалежно від її політичних переконань та партійної приналежності;
- незалежність у своїй діяльності від рішень, заяв чи позиції політичних партій та громадських об’єднань;
- заборона використовувати в органах і підрозділах НП будь-які предмети, що мають символіку політичних партій, та проводити політичну діяльність;
- заборона висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних цілях.
Взаємодія з населенням на засадах партнерства (стаття 11):
- здійснення діяльності поліції в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та інститутами громадянського суспільства з метою вирішення їхніх потреб;
- ефективність діяльності визначається на основі рівня довіри населення до поліції.
Безперервність (стаття 12):
- забезпечення безперервного та цілодобового виконання завдань поліції;
- заборона відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.
Реалізація принципу взаємодії поліції та суспільства в діяльності патрульних.
В Україні змінюються підходи до діяльності поліції. Впроваджується модель партнерської поліцейської діяльності, за якої:
- поліція в суспільстві виконує роль координатора в розв’язанні й подоланні проблем, що впливають на правопорядок і безпеку громади;
- відповідальність за стан справ у правоохоронній сфері несе не лише поліція, а й усе суспільство – громада, державні органи, громадські організації, населення;
- громадяни виступають у ролі «замовників» послуг, яких вони очікують від поліції, тому надані їм послуги мають бути своєчасними та якісними, оскільки поліція перебуває на службі тих, хто її наймає та утримує.
У діяльності поліції зарубіжних країн для позначення співпраці поліції з населенням вживається термін «поліція громади» («общинна поліція»). Основна ідея взаємодії поліції та суспільства полягає в наступному:
- усвідомлення поліцією необхідності врахування думки і побажань громадськості при визначенні та оцінці своєї роботи;
- співпраця з населенням з метою виявлення і вирішення місцевих проблем, зорієнтована на попередження правопорушень;
- населення – партнер поліції і повноправний учасник діяльності з покращення роботи поліції.
Суть такого підходу позначається терміном «community policing» (англ.), паралельно з ним вживається термін «police-public partnerships» (англ.). Організація безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) у 2008 р. визначила community policing як філософію або організаційну стратегію, під якою розуміють взаємне співробітництво поліції та громади (суспільства) з метою підвищення ефективності протидії злочинності, страху перед злочинами, фізичній або моральній шкоді, розпаду добросусідських відносин, а також покращення якості життя для всіх.
Концепція взаємодії поліції та суспільства є основою діяльності поліції. Це нова стратегія роботи поліції:
В основі цієї концепції лежить розуміння того, що поліцейські є невід’ємною частиною суспільства, в якому вони живуть та працюють.
Для такого підходу характерні наступні риси:
- Вирішення проблем: кожен відіграє роль у наданні підтримки та впровадженні ініціатив щодо вирішення проблем.
- Партнерство поліції та громадянського суспільства: визначення потреб громади та пріоритетів із підтримання правопорядку; забезпечення підзвітності, прозорості та дієвості.
- Підзвітність: Національна поліція має звітувати про результати дієвості та ефективності управління та використання наявних ресурсів.
- Видимість, доступність та реагування: виділення ресурсів для взаємодії поліції з громадою підвищить ефективність діяльності поліції у громаді.
- Попередження та зменшення кількості злочинів: попередження злочинів є обов'язком кожного, в тому числі й членів громади.
Ст.11 Закону України «Про Національну поліцію» Взаємодія з населенням на засадах партнерства:
- Діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства і спрямована на задоволення їхніх потреб.
- З метою визначення причин та/або умов учинення правопорушень планування службової діяльності органів і підрозділів поліції здійснюється з рахуванням специфіки регіону та проблем територіальних громад.
- Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
- Оцінка рівня довіри населення до поліції проводиться незалежними соціологічними службами.
Ст. 5 Закону України «Про Національну поліцію» Взаємодія поліції з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
У забезпеченні правоохоронцями публічного порядку взаємодія передбачає наявність спільної мети, використання наявних у сторін сил і засобів, узгодженість дій тощо. Взаємодія поліції та суспільства має будуватися на засадах довіри, прозорості, взаємодопомоги в боротьбі зі злочинністю.
Основними завданнями з активізації взаємодії між поліцією та суспільством є:
- підвищення авторитету й довіри населення до поліції;
- покращання стану комунікативної та загальної культури працівників поліції;
- сприяння об’єктивному інформуванню населення про діяльність поліції через ЗМІ;
- створення позитивного іміджу поліції шляхом підвищення рівня професійної компетентності та покращення результатів її діяльності;
- забезпечення безпосереднього діалогу між поліцією та населенням (громадськими об’єднаннями, профспілками, асоціаціями, організаціями, підприємствами) на конкретній території;
- проведення активної профілактичної, виховної, просвітницької роботи серед різних верств населення з метою запобігання злочинності, формування в громадян відчуття особистої причетності до правового порядку в суспільстві.
Основи партнерства поліції та суспільства:
|
Філософія |
Стратегія |
Тактика |
| Широта функцій | Наголос на попередженні правопорушень | Партнерство |
| Персональне обслуговування, сервісний підхід | Географічна спрямованість, територіальний принцип роботи | Розв'язання проблем |
| Інформування громадян, відкритість і прозорість у побудові відносин | Оперативна гнучкість, вчасність і повнота реагування | Позитивна взаємодія |
Для ефективної реалізації партнерства з суспільством поліція повинна:
- зміцнити свою легітимність в суспільстві;
- здійснювати діяльність на основі узгодженості своїх дій;
- поліпшувати якість надаваних населенню послуг;
- сприяти активізації участі місцевого населення у зміцненні безпеки й публічного порядку, в розв'язанні проблем злочинності в місцях проживання.
Основна мета роботи поліції — це забезпечення правопорядку і безпеки громадян в будь-якому місці України — від малого села до великого міста; а також високого рівня довіри людей до поліції.
У Кодексі поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятий резолюцією Генеральної асамблеї ООН No 34/169 (від 17 грудня 1979р.) зазначено, що служіння суспільству передбачає надання послуг і допомоги тим членам громади, які з особистих, економічних і соціальних чи інших причин надзвичайного характеру потребують негайної допомоги.
Діяльність поліції полягає як у боротьбі зі злочинністю, забезпеченні правопорядку, так і в наданні поліцейських послуг суспільству щодо підтримки належного рівня безпеки.
Це передбачає:
- зближення поліції з громадянами через максимальне залучення поліцейських на місцях до забезпечення правопорядку на вулицях;
- розвиток сервісних функцій поліції;
- підвищення ефективності у взаємовідносинах із громадянами.
Рекомендації Rec (2001) 10 Комітету Міністрів державам-учасницям Ради Європи «Про Європейський кодекс поліцейської етики» (Ухвалена Комітетом міністрів 19 вересня 2001), зокрема, зазначено:
18. Поліція повинна бути організована у такий спосіб, що сприяє хорошим зв’язкам поліції з громадськістю і, за необхідності, ефективній співпраці з іншими органами, місцевими громадами, неурядовими організаціями та іншими представниками громадськості, в тому числі етнічними меншинами.
19. Поліцейські організації повинні бути готові надати об’єктивну інформацію про свою діяльність громадськості без розкриття конфіденційної інформації. Професійні керівні принципи для зв’язків зі ЗМІ повинні бути встановлені.
Взаємодія поліції з громадськістю може здійснюватись в різноманітних формах.
Підготовка та виконання спільних проектів, програм та заходів для задоволення потреб населення й покращення ефективності виконання покладених на поліцію завдань.
Проведення громадських консультацій, що сприяють налагодженню контактів з населенням, кращій поінформованості суспільства про пріоритети поліцейської діяльності, формуванню громадської думки щодо актуальних проблем правоохоронної сфери.
Це важливий канал отримання достовірної інформації щодо очікувань громадян та існуючих на місцевому рівні загроз для публічної безпеки чи окремих випадків порушення спокою на рівні громади (агресивна поведінка молоді, порушення норм суспільної моралі, споживання алкоголю в публічних місцях, інші події, важливі для безпеки громадян).
Активна співпраця з представниками мас-медіа, в тому числі з метою об’єктивного інформування населення про діяльність поліції.
Особисті зустрічі громадян з керівниками поліції, кращими поліцейськими, закріпленими за конкретною територією, для забезпечення безпосереднього діалогу між поліцією та населенням.
Сервісна функція поліції
Поліція — це сервісна служба, що надає послуги населенню, тобто спрямовує свою діяльність на розв’язання тих проблем, які ставить населення перед поліцією, й вирішення яких належить до її компетенції.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах
- Забезпечення публічної безпеки і порядку;
- Охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
- Протидії злочинності.
Поліцейськими послугами є надання в межах, визначених законом, послуг із допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або інших надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Сервісна функція поліції охоплює:
- адміністративні послуги;
- інформаційні послуги (як знайти необхідну вулицю, як доїхати до певного місця громадським транспортом; в який державний орган, до якої посадової особи слід звернутися для вирішення особистих питань тощо);
- інформаційно-правові послуги (надання працівниками поліції в межах своєї компетенції та визначених законом обов’язків роз’яснень прав і обов’язків потерпілому чи тому, хто підозрюється у вчиненні правопорушення, а також його рідним, законним представникам, громадськості);
- послуги безпеки (забезпечення громадської безпеки та охорони публічного порядку).
Критерій ефективності діяльності поліції – це оцінювання населенням якості послуг поліції:
- оперативність обслуговування (швидкість реагування на заяви та звернення громадян);
- ставлення до громадян – довіра, ввічливість, тактовність і співчуття;
- комунікабельність, відкритість і привітність у спілкуванні, відповідях на заяви й звернення;
- доступність і професіоналізм.
Забезпечення прав і свобод людини є пріоритетним напрямком та стратегічною метою діяльності Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України. Нагальною потребою є переорієнтація каральної функції поліції на забезпечувальну, в межах якої права і свободи людини виступають визначальним фактором гуманізації правоохоронної діяльності відповідно до міжнародних стандартів.
Натомість, що ми бачимо?
Численних зрадників і колаборантів, які, прийнявши присягу на вірність Україні, свідомо перейшли на бік ворога.
Які, прийнявши присягу на вірність Україні, свідомо вчиняють кримінальні злочини, свідоцтвом чому є приховування ідентифікуючих особу жетонів, та відсутність камер під час здійснення процесуальних дій.
Зупинка автотранспортних засобів задля виконання якогось міфічного наказу керівника ГУ НП Рогачева та воєнкома, а потім намагання тихенько відійти до лісу, не представляючись, та не повідомляючи про причини зупинки автотранспорту.
Неодноразові відмови працівника поліції приймати заяву та фіксувати ями по коліна, які створюють небезпеку учасникам дорожнього руху.
Натомість сотні камер на сотні мільйонів гривен, встановлені задля отримання максимальних прибутків вигодонабувачів.
Заміщення своїх прямих обов'язків, психологічна нестабільність, злодійкуватість, відмова йти захищати країну і її громадян, яка і які, своїми податками утримували і утримують діючих і колишніх працівників поліції, прямо вказують на критичну необхідність нового суспільного договору між державою і громадянами.
Каральні функції поліції у вигляді постійного ґвалтування Закону, є свідченням існування ОЗУ, основною метою якого є зміна діючого державного устрою України.
Допоки не зрозуміло, чи бачать тилові працівники СБУ ряжених під військових колишніх поліцейських, які окупували всі грошові посади в ТЦК та тилових підрозділах, які всіляко допомагають собі і ухилянтам отримувати другі та треті групи інвалідності, роблячи шалений гешефт.
Усвідомлюючи, що риба гниє з голови, вважаю що обов'язковій мобілізації до лав бойових підрозділів підлягають як керівники національної поліції, які дискредитували себе зв'язками з колаборантами та антиукраїнськими елементами,так і керівники тилових ГУ НП, які захищають системну корупцію, отримуючи від неї свій зиск.
