На похмурому російському цвинтарі море хрестів свідчить про справжню ціну війни

БАКІНСЬКА, росія — Це були самотні похорони. Чотири вузькі труни, нещодавно витягнуті з критої вантажівки, стояли на підставках під наполегливим снігопадом, поки православний священник відправляв останній обряд. Троє могильників у пошарпаних куртках дивилися, урочисто склавши руки. Поруч стояв екскаватор, готовий копати ще могили.

«Господи помилуй», — співав священник, освячуючи тіла загиблих російських воїнів ладаном, коли морозний вітер бив по рясі.

Після того, як ті трупи опустили, ще чотирьох померлих солдатів у багряних трунах провели в останній шлях.

Це місце останнього спочинку для багатьох чоловіків, які втратили життя, борючись як приватні найманці, відомі як Вагнера, які очолювали російські військові зусилля в багатомісячній битві за українське місто Бахмут.

Засновник «Вагнера» євген пригожин, магнат, який має тісні стосунки з президентом путіним, вихваляв його війська як «ймовірно, найдосвідченішу армію у світі на сьогодні».
Але стрімко зростальне кладовище в Бакінській, містечку біля Чорного моря, є доказом того, що його наймана армія — до складу якої входить багато погано навчених колишніх каторжників — зазнає втрат на полі бою. Нещодавно буднього дня дев’ятьох чоловіків було поховано на цьому відносно новому кладовищі, створеному для новобранців Вагнера, які вказали, що вважають за краще бути похованими саме там.

Наприкінці минулого року активістам повідомили про підвищену активність на цьому цвинтарі яке примикає до кладовища, яким користується місцева громада. Тоді в ньому було близько 50 могил. Зараз їх близько 300, і ті, хто спостерігає за кладовищем, кажуть, що в середньому на день ховають від чотирьох до восьми солдатів; оцінки місцевих ЗМІ ще вищі, повідомляючи про 16 могил на день.

Майже всі могили, засипані свіжим снігом, були ідентичними, хоча зрідка біля голови могили стояв тонкий мусульманський надгробок, а не православний хрест. Кожна має вінок із пластикових квітів у стилі логотипа Вагнера — червоного, жовтого та чорного із золотою зіркою посередині. Лише на одній могилі Андрія Васильовича Орлова, який помер 15 грудня у віці 28 років, була фотографія та додатковий вінок квітів.

Про поховання тут мало звертали увагу до кінця грудня, коли антивоєнний активіст Віталій Вотановський не почав публікувати у своєму Telegram-каналі зображення кладовища, зокрема імена та дати народження загиблих. Через десять днів, на Новий рік, з'явилися фотографії, на яких пригожин покладає квіти на могили.

Втрати почали збільшуватися, сказав пан Вотановський, оскільки бої за Бахмут і сусіднє село Соледар посилилися.«З листопада кількість смертей різко зросла», — сказав 51-річний пан Вотановський в інтерв’ю у своєму будинку в сусідньому місті Краснодар. За його словами, раніше він нараховував близько чотирьох поховань на день, але зазначив, що одного дня їх було 11.

Пан Вотановський, який від початку вторгнення провів 20 днів у в'язниці через свою антивоєнну діяльність, має майже енциклопедичні знання про кладовища свого регіону. Він збирає підказки від місцевих жителів і веде поточний облік загиблих на війні, похованих у цьому районі, а також публікує фотографії надгробків у своєму Telegram-каналі. Він сказав, що повідомлення громадськості про імена та особи загиблих було його єдиним способом протесту та спроби змінити громадську думку.

Згідно з аналізом The New York Times, багато бійців Вагнера, похованих на Бакинській, були засуджені за злочини. За оцінками західних спецслужб, уряду України та асоціації захисту прав ув'язнених «росія за ґратами» з липня близько 40 000 ув'язнених приєдналися до російських військ — приблизно 10 відсотків ув'язнених країни. Українські офіційні особи стверджують, що майже 30 000 з них дезертували або були вбиті чи поранені, але це число неможливо перевірити незалежно.

Один із могильників із гордістю зазначив приїжджим журналістам, що труни «гідно» поставили не на землі, а на окремих підставках.
Деякі оглядачі припустили, що кладовище є піар-ходом пригожина, який все частіше шукає кредитів за захоплення української території та, як вважають, має політичні амбіції.

«На відміну від загальної тенденції в росії, яка полягає в намаганні мінімізувати втрати та применшити втрати військових, пригожин намагається пропагувати військовий героїзм і самопожертву» своїх солдатів, сказав Самуель Рамані, науковий співробітник RUSI, оборонного мозкового центра у Великобританії, який вивчає групу.

Недалеко від цвинтаря, за 20 хвилин їзди по трасі в цій області, стоїть комплекс із каплицею, спорудженою на честь загиблих бійців Вагнера. Під час нещодавнього візиту ворота навколо комплексу були повністю зачинені. На відеозаписах пригожина, який відвідує це місце, видно стіни, на яких містяться кремовані останки невідомої кількості бійців.

Ще 10 хвилин вниз по трасі знаходиться база Молькіно, яка, за словами спостерігачів, була тренувальним табором для солдатів Вагнера з 2015 року. За даними російських ЗМІ, Міністерство оборони витратило щонайменше 1 мільярд рублів, або 13,6 мільйона доларів, на розвиток навчального центра.

База закрита для цивільних осіб, але солдати в різних уніформах були основними відвідувачами кількох кафе, закладів швидкого харчування та магазину, що знаходився неподалік.

Один військовий, який назвався Абхатом, сказав, що він із Самарської області, поблизу кордону з Казахстаном, і що цього вечора його відправляють в Україну.
Він сказав, що йому 30 років і що він «пішов добровольцем не заради грошей, а через любов до своєї країни».

У регіональній столиці Краснодарі, місті з населенням 900 000 людей, війна знаходиться не за горами. Цивільна авіація призупинена з 24 лютого минулого року, дня вторгнення росії, а винищувачі виконують тренувальні місії над головою, доповнюючи поточні тактичні навчання в Молькіно.

Краснодарський край, який займає третє місце за чисельністю населення з 85 регіонів росії, займає друге місце за кількістю справ за «дискредитацію російської армії» — звичайне звинувачення, висунуте всім, хто висловлює опозицію до війни. Повторний злочин може призвести до 10 років позбавлення волі.

В одному випадку, який потрапив у заголовки газет і викликав тривогу у місцевих антивоєнних активістів, подружня пара обговорювала між собою свою протидію вторгненню під час обіду в ресторані. Власник закладу викликав поліцію, яка звинуватила чоловіка та дружину в дрібному хуліганстві. Дружину додатково звинуватили в «дискредитації» російської армії.

Попри лячну атмосферу, близький друг пана Вотановського Віктор В. Чиріков, також ветеран армії, вважає, що просте повідомлення про загиблих зрештою призведе не лише до кінця війни, але й до краху системи яку побудував путін

«Ви знаєте, чому впала Російська імперія?» — сказав він на кухні пана Вотановського. «Через кількість трун, які поверталися з фронтів Першої світової війни в села, де жили полеглі».

«Одна справа дивитися по телевізору чи комп’ютеру «ой, там воюють, там вбивають», як у комп’ютерних іграх», — додав він. «Але люди починають запитувати: «Навіщо ми це робимо?» коли бачать труну чи могилу своїх шкільних друзів».

Двоє чоловіків сказали, що продовжуватимуть рахувати загиблих, оскільки кількість жертв зростатиме. На кладовищі в Бакінській на ділянці, схоже, є місце для багатьох інших тіл.
«Їм все одно знадобиться більше місця», — сказав пан Вотановський.

Автори: Валері Хопкінс, - The New York Times

Переклад з англійської Останній Бастіон