Падіння Сірого Кардинала: у Зеленому Королівстві починається жабогадюкинг

Сірий Кардинал повержений. І з усіх підкилимних закутків на божий світ полізли павуки — доїдати труп колись всесильного й так ними зненавидженого начальника по скріпках.
Сенсаційні викриття підвозять тачками.

Першою — лише першою, бо далі буде значно більше — відкрила українцям очі відважна руанська діва Жанна Д’Мендель. Лицарка синьої сукні в горошок, без страху й без смаку.

Виявляється — хто б міг подумати! — Єрмак фільтрував інформацію, призначав і звільняв людей, обмежив Короля-Сонце — Найвеличнішого Лідера Сучасності (чия ж це цитата, Юлю?) — у всебічному й об’єктивному розумінні реальності, саботував розпорядження президента й навіть напряму їх скасовував, запровадив телефонне право, вибудував власну вертикаль влади, а Юлія дякує богові, що досі жива, бо підступний Андрій Борисович міг у будь-яку мить убити її.
А ще Єрмак забороняв контактувати з Кушнером.

Інший високопосадовець повідомляє, що «розрив був жахливим», але «президент у кінці кінців побачив, кого він пригрів, і все зрозумів. Як Кай після Снігової королеви».

І навіть був секретний чат, у якому карбонарії планували змову проти Опричника — і під час відставки жоден із них героїчно його не підтримав.

І тепер, коли кайдани впали, а чари гіпнозу розвіялись, «Зеленський ледь не повернувся до своєї “попередньої версії”: він знову бадьорий, веселий, енергійний, у нього шалена мотивація й настрій!» (боже, бережи Україну).
Оце так. Я вражений.
Оце Людина!

Ні-ні, я цілком це допускаю. Більш ніж. Але… А як же так вийшло? А?
Юлю?

А скільки ця дивом уціліла в закуліссі Офісу малолітня зіркóся вилила на мене мегатонни лайна персонально…
Виявився наш «родовитий аристократ» не Аристократом Пирдухою, а сукою.
Та залишимо. Порожнє. Нарешті сталося.

Гріма Гнилоуста повержено, у палаці знову засяяло сонце.
Кронпринц Ягупоп знову енергійний і сповнений сил!
Доктор Хайдер знову почав їсти.
Боже, бережи Україну.

Ви всі знаєте мою думку щодо когнітивних здібностей людини, злою волею Бородатої Бабусі закинутої у воюючій країні на трон із булаваю.
Вона, прямо скажемо, невисока.
На рівні табуретки.

Але я змушений визнати — тепер мушу вибачитися.
Сука, навіть я був занадто високої думки про інтелектуальні здібності Кронпринца!

Усі ці одкровення демонструють абсолютно однозначно, без напівтонів: на чолі воюючої країни стоїть людина, яка ВЗАГАЛІ НЕ ВТИРАЄ, що відбувається довкола.
Ні у зовнішній політиці, ні у внутрішній.
Якою можна маніпулювати як завгодно, крутити на пальці як заманеться — і тепер за можливість крутити Зеленського на новому пальці розгорнеться справжня війна.

Дай бог, щоб звільнене місце реального керівника держави зайняв хтось хоча б напівадекватний.
Ну або хоча б Безугла.

Я був абсолютно, на сто відсотків упевнений, що Єрмак не може бути звільнений. Як і сам Єрмак. Для мене це стало такою ж несподіванкою, як і для нього.
Тому що, повторю — дозволю собі процитувати самого себе:

«Єрмак був хоч і сірим — але все ж таки саме кардиналом у цій конструкції з інфантильним президентом, який цікавився лише підвісками своєї дружини — і якого він і будував саме під себе.
Саме він був двигуном цього механізму, який крутив шестерні — хай і не в той бік, але нас зараз цікавить сам факт обертання.
Саме через нього ця шарманка під назвою “Зелена влада” працювала, видавала якісь звуки, змінювала картинки — хай звуки ставали все гіршими, а картинки — гівнянішими, але нас цікавить сам процес.
А тепер двигун вилучили — і шарманка завмерла на тій картинці, що була в момент вилучення.
З карткового будиночка прибрали несучу стіну — і він повис на стельових перекриттях».

І будь-якому Ягупопу з мозком папуги зрозуміло — вилучати цей механізм з вертикалі управління, яка шість років вибудовувалась під нього, не можна.
Принаймні доти, доки не буде збудована альтернативна вертикаль управління.
Альтернативна несуча стіна.

Але не такий Офіс простих рішень.
А що тут думати.
Фіґак з плеча!

Що вкотре доводить — Володимир Олександрович абсолютно не розуміє, що відбувається довкола. Не розуміє процесів. Не розуміє конструкції влади та управління.
І абсолютно не розуміє, де в цій системі він сам.

Він не розумів, що таке Вагнергейт і яке він має значення для країни і персонально для нього.
Він не зрозумів, що таке Міндичгейт. Бо якби зрозумів — увімкнув би з першого дня витоку турборежим Лі Куан Ю й саджав би та розстрілював направо й наліво, аби лише зберегти себе й свою репутацію. Хоч якось.
І він абсолютно не втирає, що персонально для нього означає відставка Єрмака.

І ось Ягупоп залишився на вершині один, у вакуумі, без важелів впливу, без системи управління, яку раніше заміняли телефонне право і зла воля Єрмака — і в якій лише страх зв’язуватися з усесильним Кардиналом замінював собою політичну систему.
А самого Бубочку ніхто, курва, не боїться.
І довкола нього зараз почнеться таке…

Модель управління, що склалася за шість років в Україні, гранично проста.
І описується маленькою дитячою повісткою.
У ній у королівстві кривого офісу простих рішень на троні сидить малахольний Божевільний Кронпринц Ягупоп, усім керує сірий кардинал Нушрок, палац наповнений Абажо Гадюкінгом, а під ногами бігають смішні маленькі НАБУ і САП закреслено Оля та Яло, і намагаються звільнити з башти Магомедрасулова закреслено Гурда.

І ось Нушрок повержений, Гурд звільнений — ура! Перемога!
Кронпринц Ягупоп знову бадьорий і сповнений сил.
(Боже, бережи Україну)

Гадаєте, в Королівстві Зелених Дзеркал тепер настане Швейцарія?

Оооо… Саме зараз почнеться справжня жабогадюкинґ, не на життя, а на смерть, за звільнене місце під різнобарвною гузкою Ягупопа.
Які битви будуть. Які наполеонівські кампанії розпочнуться.
Відкрилася неймовірна можливість знову хапнути свій шмат влади — і Абажі та Анідаґи полізуть на її манливий запах зі всіх щілин.

Сергій Лещенко вже співає нові оди Залужному — мама рідна, що коїться…

Країну чекає період турбулентності, якої, можливо, ще й не було. Бо цей новий переділ власності закреслено сфер впливу буде схожий на океан, що вперше за шість років зірвав кригу.
Я би, до речі, НАБУ під шумок зараз і зжер.
Саме час.

А що — це ж уже не розбірки. Не помста і не протистояння.
Ну, Єрмак — лайно, але ж підозри до НАБУ обґрунтовані, обґрунтовані…

Бляха, який же піз**ць відкрився. Прорвало потоки зеленого гною.
Який же гнійник там накопичився, виявляється.
О, боги, боги…

І, власне, маю у зв’язку з усім цим ті самі два питання:

1. Хто у перехідний період жабогадюкинґу — поки новий Абаж не вибудує свою вертикаль управління — буде крутити ручку шарманки?

2. І хто й у який бік тепер буде крутити цю говорящу голову Петрушки, прибиту на паличку?

А в Швейцарію при незмінному Ягупопі я не вірю.
Ваш Дід.

Джерело

«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»