Останнім часом в інформаційному просторі стало непристойно багато директора російської Служби зовнішньої розвідки Сєрґєя Наришкіна.
Таке відчуття, що він не голова могутнього таємного ордена "працівників плаща і кинджала", а публічний політик, який активно працює язиком. Що цікаво, намітився певний взаємозв'язок між балакучістю Наришкіна і його провальним розвитком подій російсько-української війни.
Скажімо відверто, для старожили пітерської команди так звана "спецоперація" відразу пішла не "за планом". Від початку начальник російських Джеймсів Бондів потрапив у халепу, коли Владімір Путін принизив його на засіданні Ради безпеки за нерозуміння генеральної лінії вождя, адже поки кремлівська верхівка обговорювала питання визнання "незалежності" терористичних утворень "ДНР"-"ЛНР" Наришкін запропонував включити їх до складу московії.
Фактично, цим він викликав сміх і сарказм у Путіна. Відразу поповзли чутки у некомпетентності Наришкіна (який вважає себе продовжувачем справ відомого дворянського роду – прим. ред.), його м'якотілості, невідповідності команді кремлівського бункерного щура.
Далі – більше: "підступний" Захід став отарами висилати "орлів" голови СЗР РФ назад до їхнього курника в Ясєнєво. З початку повномасштабного вторгнення в Україну з країн Європи, Канади та США стався великий вихід 445 російських шпигунів під дипломатичним прикриттям, а сотні мільйонів казенних доларів, які пішли на їхню підготовку, гарні легенди та гарне життя за кордоном, створенням агентурних мереж, спонсорування проросійських агентів впливу – накрилися мідним тазом.
Кремлівська розвідувальна спецслужба просто перетворилося на відомство-аутсайдера у силовому блоці. І тепер Наришкін, як виплюнута жуйка, шукає до чиєї підошви прилипнути: до ГРУ чи до ФСБ, аби хоч якось бути корисним режиму.
З можливого наступника Путіна Наришкін швидко девальвує до одного з претендентів на виліт з владної обойми, як свого часу Дмітрій Мєдвєдєв. Він уже в опалі, а може взагалі присісти на пляшку у Лєфортово, як його колега із зовнішньої розвідки ФСБ Сєргій Бєсєда або під домашній арешт, як куратор донбаських терористів Владіслав-Асланбєк Сурков.
На загал товариш Наришкін вирішив якось залишити стан безвиході за допомогою публічності, пише пропагандистські статті, особисто дає коментарі. Так, 11 квітня він як голова Російського історичного товариства, побував на відкритті історико-документальної виставки "Пьотр I та його епоха", бо для нього 350-річчя народження першого російського імператора сакральна дата.
Знаєте чому? – Бо очільник СЗР РФ вважає себе спадкоємцем однієї з гілок дворянського роду Наришкіних, а, як відомо, матір'ю Пєтра I була Наталія Наришкіна.
Тобто, віддалену кровну близькість до імператорського роду Романових Наришкін хоче використати як охоронну грамоту для себе. При цьому він прагне залишатися у тренді й вирішив порівняти Полтавську битву 1709 зі шведами з поточним моментом в історії.
Наришкін лицемірно стурбований тим, до чого "нащадки славних запорожців" довели свої Богом дані землі за останні 30 років, при цьому цинічно стверджуючи, що "імператор перевернувся б у труни від побаченого". Зрозуміти, що він мав на увазі неможливо, враховуючи, що Полтавщина заможний український регіон (в аграрному та індустріальному сенсах так точно – прим. ред.).
Мабуть, Наришкін як впав у ступор на Радбезі, то так у ньому і залишається. Фрустрований спецслужбіст помножений на 0 власним господарем.
Краще б визнав, що побачивши те, у щó він та інші путінські посіпаки з великими зірками на погонах перетворили російську армію і флот, цар Пьотр I не те що перевернувся, а застрелився б у труні. Ну, просто повний песець для русні, як не крути.
Між тим, "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що Служба зовнішньої розвідки московії всіляко намагається приписати Україні розробку ядерної бомби, але це – вигадка пропаганди й не більше.