Наталія Даєр і мистецтво ставити незручні запитання
Зірка «Дивних див» досліджує світ першого кохання, релігійних заборон і небезпечних амбіцій у повнометражному кіно.
Наталія Даєр, певна річ, найбільш відома за серіалом «Дивні дива», у якому зіграла Ненсі Вілер. Її героїня — наполеглива, допитлива й готова ризикувати заради правди — стала однією з упізнаваних постатей історії про таємниці містечка Гокінс. Водночас знайомство з акторкою варто продовжити й поза межами серіалу: її фільмографія охоплює незалежні драми, комедії про дорослішання та горори.
Ще до успіху «Дивних див» Даєр виконала головну роль у незалежній драмі «Я вірю в єдинорогів» (2014) режисерки Лії Маєргофф. Вона зіграла Давіну — дівчину, яка доглядає за матір’ю з інвалідністю, ховається від повсякденних труднощів у фантазіях і шукає порятунку в романтичних стосунках. Проте втеча з дому зі старшим хлопцем поступово обертається зіткненням із реальністю, далекою від її мрій. Це історія про вразливість, перше кохання та небезпеку сприймати іншу людину як відповідь на всі власні проблеми.
Із помітних повнометражних робіт акторки можна згадати «Оксамитову бензопилку» (2019) Дена Ґілроя — сатиричний горор про світ сучасного мистецтва, у якому творчість перетворюється на товар, а жадібність має цілком криваві наслідки. Даєр зіграла асистентку Коко, опинившись в акторському ансамблі разом із Джейком Джилленголом, Рене Руссо, Тоні Коллетт і Джоном Малковичем. Стрічка поєднує чорний гумор, надприродні жахи та глузування з амбіцій галеристів, критиків і колекціонерів.
Окремої уваги заслуговує комедійна драма «Так, Боже, так» (2019) режисерки Карен Мейн. Тут Даєр дісталася центральна роль Еліс — учениці католицької школи, яка намагається розібратися у власній сексуальності, почутті провини та суперечливих настановах дорослих. Пошук відповідей приводить її на релігійні реколекції, де замість очікуваної ясності вона стикається з новими сумнівами й чужим лицемірством. Через цю історію фільм говорить про право пізнавати себе, ставити незручні запитання та самостійно визначати, у що вірити. Для глядачів, знайомих із Даєр передусім за роллю Ненсі, це добра нагода побачити її в іншій тональності — у камерній історії, побудованій навколо переживань однієї героїні.
