Науковці розшифрували Давньовавилонський лист від студента до його матері
Лист говорить про те, що зовнішній вигляд для молодих шумерів грав не менш важливу роль, ніж для сучасних студентів.
Стародавній лист, написаний студентом Іддіном-Сіном своїй матері Зіну, дає уривок життя в Месопотамії XVIII століття до нашої ери. На момент написання листа Іддін-Сін був далеко від матері. Студент навіть не скаржиться їй та не розповідав про труднощі, з якими йому довелося зіткнутися. Натомість він дорікає їй, бо незадоволений своїм одягом, який гірший ніж у інших студентів.
Іддін-Сін був, швидше за все, сином чиновника і навчався далеко від дому при якомусь великому храмі. Разом із ним навчалися діти помічників його батька, про яких, судячи з листа, батьки дбали краще. Лист був звернений до матері студента, яку звали Зіну. Своє послання студент починає з побажання їй здоров'я — "Нехай боги Шамаш, Мардук та Ілабрат збережуть тебе назавжди в доброму здоров'ї заради мене". У цьому хороша частина листа закінчується.
Далі Іддін-Сін повідомляє, що одяг інших студентів з року в рік стає кращим і кращим, тоді як його тільки погіршується. У сина помічника його батька, за його словами, було два комплекти гарного одягу, а мати Іддін-Сін не могла поклопотатися навіть про один гарний комплект для нього. При цьому він каже, що в їхньому будинку шерсть витрачають так само, як хліб. Тобто сім'я мала нагоду забезпечити сина одягом.
Після висловлювання своєї точки зору, студент завдав останнього удару, впливаючи на емоції. За його словами, у Адад-Іддінама, тобто сина помічника його батька, прийомна мати, але вона любить його більше, ніж Зіну свого рідного сина. На жаль, невідомо чим закінчилася ця історія і як мати відповіла своєму незадоволеному синові-студенту.
Проте лист говорить про те, що майже 4000 років тому студенти намагалися мати гарний, багатий одяг. Тобто зовнішній вигляд для молодих грав не менш важливу роль, ніж для сучасних студентів. Водночас, навіть у сина чиновника не було можливості самостійно придбати собі одяг. Очевидно, діти заможних людей не могли самі себе забезпечувати всім необхідним.
