Не можу не прокоментувати епік-фейл Хуйлі Володимірівни.

Усі вже висловилися на тему Яценюка, Юля-Юля і того, що сиділа при двох президентах, тепер при третьому сяде, і про те, що Харківська Качанівська колонія чекає…

Я завжди вважав цю істоту цинічною, безсовісною шльондрою, свого часу купленою путіним. Вона, як і вся бютівська шелупонь, підтримала агресію проти «Сакартвело» у 2008 році, здала український суверенітет у 2010-му. Лозунгом БЮТ завжди були брехня та дешева маніпуляція, але в космічних, гротескних масштабах. Кожен депутат від БЮТ огидний не лише своїм безсовісним цинізмом, а й рівнем авдиторії, яка все їхнє демагогічне сміття ковтає. Вони опустилися до рівня невігласних пенсіонерів та бомжів і переконали себе, що наш народ насправді такий. (Петро Олексійович — більш витончений демагог і сцикун в очі народові — насправді недалеко пішов, однак він був здатний хоча б просувати деякі прогресивні ідеї).

Значно кращою новиною є обсирання Арахамії перед міжнародною спільнотою і, взагалі, вивертання навиворіт так званого українського парламентаризму. Єдиним гідним складом парламенту була Рада першого скликання, хай вона на 56 % складалася з комуністів. Далі поступово парламентаризм перетворився на такий собі шахрайський бізнес. Шахрайський — тому що (як і загалом у правовій системі) проголошувалися одні правила гри (честь, обовʼязок, професіоналізм, турбота про народ), а застосовувалися зовсім інші (цинізм, продажність, прогули, невігластво, кнопкодавство, лобіювання кланових інтересів, нехтування нагальними потребами держави на користь політичним або олігархічним інтересам).

Попри невеликі зсуви в епоху «випадкових зелених хлопчиків», які не одразу зрозуміли, кого і як можна обілечувати за кнопку, все повернулося до звичного стану. А може, таким і було, просто тепер поперло назовні.

І це природний та позитивний хід подій. Це сигнал усім нам, що парламентська система потребує докорінного вдосконалення.

Депутати мусять бути гідними того, щоб їм тиснули руки. Однак 450 крісел — забагато на їхні дупи.