Не треба вбивати ворогів? Тоді треба готуватися до власної загибелі

Угніжджуйтеся, панове, на чомусь зручному, цьогораз заміряємося на святе – на доктора Комаровського. І якщо з приводу вселенського хайпу навколо коронавірусу правда на боці лікаря-професіонала, бо, справді, хто ще так переконливо пояснить нам необхідність мити руки перед вживанням смажених кажанів під соусом васабі натщесерце, то з місцем перебування, себто – Україною, у Євгена Олеговича не складається. Деталі отут.

Це саме той випадок, коли портрет слід виконувати тушшю, у техніці чорно-білого контрасту, ніяких акварелей – схиляючи вдячні голови перед світилом вітчизняної педіатрії і невтомним пропагандистом елементарних правил побутування у навколишньому середовищі, жахаємося його нутряного українофобства.

Атож, «білу іпостась» пана Комаровського залишаємо на вшанування колег з системи охорони здоров'я і вдячних батьків за здорове потомство. До чорної. Придивилися і заціпеніли: у космополітизмі трафаретної «людини світу» не видно берегів. Абсолютно чужа Україні, «прекрасна» людина!

Поділилися невтішними думками щодо «синдрому Кнута Гáмсуна» у Євгена Комаровського з близьким  товаришем. Радить не товкти воду в ступі, мовляв, скільки можна про очевидне, не варто свиням пуховика стелити, однаково рознесуть.

Варто. Бо надто часто цитують вискочку на троні з його «какойразніцей» та ідеєю фікс побачити очі диявола і припинити. Стріляти, розмовляти, міркувати, бути.  Дебілізм впевнено крокує неосвітленими, неасфальтованими вулицями імені жукових до пам'ятника «Сивохо роздирає пащу Петру Порошенку». Маячить ондечки, придивіться, таки ж маячить децентралізована, діджиталізована, байдужа до всього з комаровськими включно Малоросія...  

Варто, бо, як на нас, незамасковане, а з недавніх пір і визивно демонстративне українофобство у агресивному викладі відомих ескулапів, чесальщиків попсового простору, спортсменів поза політикою, юристів з Печерського суду, телеведучих і є тим гноєм, на якому гінко пре угору чортополох манкурства. А посеред того забур'яненого «поля дурнів» силиться надути із себе месію блазень з кварталу.

До аргументів.

Євген Олегович Комаровський з притаманною йому майстерною жестикуляцією перед зачарованим поглядом Дмитра Ілліча Гордона виніс вирок нашій країні з усією безапеляційністю дитячого лікаря: «Три речі гублять Україну – мова, історія, Росія».

Щось клацнуло? Ні, не почулося – це впала на клавку компа наша щелепа.

Нехай там і залишається, бо наступне одкровення чужинця загрожує не лише щелепам – тут мізки закипають! Приготувалися? Цитуємо: «До якої межі треба опуститися, щоб уся країна обговорювала мовний скандал у Хацапетівці (інцидент у маршрутці з волонтерками і російськомовним серіалом – авт.), коли з України витісняються кращі люди?!».

Ні-ні, навчені – міцно тримаємо підборіддя обома руками. І вже якось аж відсторонено сприймаємо наступну маячню гордонівського гостя: «Щоденно обговорюючи мову, історію і всю решту, ми вбиваємо самі себе, ховаємо своє майбутнє». Так, це – не божевільний Жирик, це – улюбленець практично усього постсовка, журналіст, лікар-педіатр вищої категорії, кандидат медичних наук, письменник, теле- і радіоведучий, публіцист, лауреат (огляду?) «Найкрасивіший чоловік України 2010». Євген Олегович Комаровський. Один з тієї плеяди приколістів, котрі підсаджували бубочку на трон і, не тямлячи себе, «дєлалі нас вмєстє».

Пояснюємо тепер тим, хто у тріаді напастей, які, за Комаровським, «гублять нас» з вами, побачив тверезу думку – а щодо Росії хіба пан педіатр не має рації? Як би не так. У пана дуже своєрідне бачення стосунків з країною-губителькою. Комаровський переконаний, що «зробити народи ворогами старалися з обох боків – коли одні забирали, інші – віддавали». За версією «миротворця» розбірки, влаштовані державами, жодним чином не повинні стосуватися гуманітарної сфери – світ, і Донбас заодно, врятує народна дипломатія у вигляді гіпертрофованого коїтусу кращих представників мокшан,  мері та ерзян з нащадками полян, сіверян та чорного клобуцтва. Закрутили? Ну, даруйте, подаємо доступніше для глядачів «Кварталу»: відвідувачі борделю не питають про партійну належність об'єкту пристрасного жадання.  

А щоб укріпити свою віру у вищі чесноти «братнього народу», колабораціоніст з громадянством СРСР навесні відвідає відразу кілька великих міст російської глибинки: Уфу, Новосибірськ, Якутськ, Іркутськ і Єкатеринбург. Пацифістською місією доктор збирається донести до тамтешніх батьківських кіл не лише згубність зловживання настоянкою глоду для генетичного спадку нації, а й зелену ідею шкідливості мови й історії для здорового способу життя. Місія не позбавлена привабливості для гастролера – квитки на чотиригодинний семінар від українського педіатра обійдуться охочим від 1000 до 3500 рублів (400-1400 грн).  

Ось так бачить світ і нас з вами в ньому ще донедавна вірогідний міністр охорони здоров'я. Людина у такому мерехтливому стані мала б звернутися до колеги з відповідною спеціалізацією. Хоча… Опінія є опінією. До чужого рота не приставиш ворота.

Можливо, когось утішив бурхливий викид емоцій засмученого суперового «айболита» на адресу тѐрплячого фіаско Голобородька? Ми співчуваємо вашому, колеги, конформізмові.

«Ой, лелечки, ‒ кричить розгніваний Комаровський в унісон з «нашим» велелюбним Володимиром Олександровичем, ‒ країну переміг фейсбук»! Від глибоко артикульованої душевної печалі оповитого смутком доктора повіяло такою гнітючою зневірою, що стало невимовно шкода і самого наполеонистого, інфікованого «клоакою ненависті», засльозеного, до конфузу наполоханого Фединою бубочку, і його самокатних хіпстерів, і служиву братію на чолі з вирваним з контексту меліоратором Арахамією… 

А як ще сердобольний кобищанець має реагувати на оце розпачливе комаровське: «Стан справ у Зеленського викликає сьогодні велику печаль. Інколи хочеться ридма ридати, і на його місці я б сказав: «Будь воно все неладне! Я пішов»? Що, докторе, прорвало на реалії?

Та то таке, на його місці нормальні усі би пішли. Але ж мінус один маркітний клеврет від 73 відсотків електорального набріду з плебейською свідомістю «какаяразніца» весни не зробить. Фейсбук точнісінько такий, яка країна. І навпаки. Тут непочатий край роботи усім ластівкам на світі.

Насамкінець, якщо буде дозволена, порада від дядька з Кобищанів зрадженій блазнем знаменитості: їхали б ви, пане Комаровський, до Литви чи Австрії, куди там вас настрополюють одновірці, і не мучились. Обіцяємо не їсти кажанів сирими, але з історією, мовою і Росією – якось без вас.

Зауважте, Уфи з Якутськом не пропонуємо.