Недобитий звір — значить посилений досвідом
Операція «Павутина» ознаменувала собою перехід війни на якісно вищий рівень технологічних, сучасних воєн. Але на фронті у нас без змін.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Для тих, хто ще по старинці орієнтується на геростратову саморуйнівну ідею «якщо горить стодола, то най і хата горить», є важливе повідомлення: стодола вже давно згоріла. «Павутина» нічого докорінно не міняє у плині війни й розстановці сил.
Ракетного терору може поменшати, але він і так був спрямований передовсім на тил. Наземний фронтир війни як був, так і лишається невідмотувально-програшним у частині фактичної втрати територій, незважаючи на відмову визнавати це офіційно.
Ворог, на превеликий жаль, із тих, який вчиться на помилках і встигає їх підправляти по ходу, але недобитий звір — значить посилений досвідом. «Павутина» ризикує стати одноразовою акцією раз на 3 роки.
У цьому й проблема: люди пам'ятатимуть яскраву одиницю феєрверку далеко у ворожому тилу — і впритул не помічатимуть щоденних мап «DeepState» із фіксацією поступу окупанта. Війна ж — багатокомпонентна.
Успіх в одному кластері взагалі ніяк не перекриває й не вирівнює біду чорну й гиблу в іншому кластері війни. Епізод не заміняє собою загальний вектор, а ейфорія — різновид анестезії.
Треба пошвидше виводити запаморочливий дурман з організму, щоби він замість тулитися до теплого спомину міг адекватно реагувати на прикру поточну дійсність, яка мало помінялася від просмажки літаків на аеродромах за тридев'ять земель. Хоча все одно було приємно.
