Недоторканна

Суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду (ПАГС) Марина Барсук — одна з найцікавіших фігур суддівської «корпорації». Їй присвячено чимало журналістських матеріалів. І це не дивно: небагато її колег у 2021 році були запрошені на ювілей бізнесмена з неоднозначною репутацією Павла Фукса або приймали його на власному весіллі разом з Ігорем Коломойським.

Не менш цікаві її разом із чоловіком «підряди» від Петра Порошенка, і це окрема історія. Відтоді один утік від санкцій до Англії, другий перемістився до СІЗО, третій перебуває під жорсткими санкціями та юридичним переслідуванням. А служниця олігархів від Феміди Марина Барсук почувається чудово, нарощує захмарні доходи завдяки служінню топчиновникам і олігархам і останнім часом активно піариться в надії на призначення на вищу посаду.

4 липня Барсук опублікувала на «Українській правді» програмну статтю про трансформацію судової системи «Суди змінюються: факти, які говорять самі за себе». Перед цим — 23 червня — представила підсумки опитування громадян, що їм подобається (або навпаки) в апеляційному господарському суді. А в травні написала блог про те, як принципи комунікації з пресою формують довіру до суду. Не знаємо, як щодо преси, а комунікаціями з підсанкційними багатіями Марина Барсук оволоділа філігранно, заснувавши клуб протизаконної фемідо-бізнесової взаємодопомоги у промислових масштабах, втім, про це нижче.

З чим пов’язана підвищена публічна активність судді, можна лише здогадуватися. Перше, що спадає на думку, — великі кар’єрні плани. Враховуючи перманентну змінюваність кадрів у різних гілках влади, не слід виключати, що спритна суддя Барсук із замашками визначного гешефтмахера запланувала собі вигідне місце і виношує плани переміщення по вертикалі або горизонталі у суддівській системі. Ба більше, є інформація, що наближається до кінця багаторічне головування в ПАГС Олега Хрипуна, з яким Марина працює разом ще з юності — з Київського господарського суду, — і вона націлилася на його місце.

Звичайно, кар’єрні плани йдуть рука об руку з планами примноження статків — нерухомості, автомобілів, грошових засобів. Куй залізо, поки клієнти платять!

Ймовірно, надії затятої кар’єристки та корисливиці Марини на підвищення і є найімовірнішою причиною медійної активності. Хоча чи допустять її до влади у вертикалі господарського судочинства, враховуючи специфічний бекграунд, — це велике питання.

Початок шляху

У жодній із численних публікацій про Марину чомусь не згадується дата її народження. А дарма, бо наша героїня народилася 1 січня 1978 року. Так би мовити, подарунок під ялинку для своїх батьків — прокурора Анатолія Івановича Яковенка, який деякий час курирував пенітенціарну систему в ГПУ (помер у 2020 році), і Антоніни Михайлівни, яка, за словами знайомих судді, зараз живе в Лондоні з онуками. Там же живе син Марини від першого шлюбу Вадим Дідиченко, 2004 року народження, і його молодший брат Тимур Привалов, син судді Господарського суду Київської області Артема Привалова.

Вадим (до речі, як він про себе пише на LinkedIn — дворазовий чемпіон України серед юніорів із водних мотоциклів) 30 травня 2025 року зареєстрував у Лондоні власний бізнес — фірму Coral Enterprise Ltd із продажу сушеної риби та морепродуктів. Згідно з реєстраційними документами, його партнеркою і директоркою стала Наталія Світінг з англійським громадянством. Любов до риби — це сімейне. Свого часу батько Марини, користуючись корупційними перевагами свого прокурорського становища, допоміг її матері отримати за копійчану ціну в оренду майже 1000 гектарів водосховища, на якому успішно заробив рибгосп. Мати героїні розслідування володіла ТОВ «Успенський рибгосп». Ймовірно, успішний досвід «рибного бізнесу» тепер реалізовується на берегах Темзи. А Марина продовжує вдало «ловити рибку в каламутній воді» суддівських «берегів» річки Дніпро.

Втім, як буде видно далі, з часом пані Марина стала подарунком не лише для батьків, а й для низки вкрай одіозних осіб — колишніх олігархів і чиновників — Фукса, Грановського, Порошенка та інших.

Сама Марина закінчила Київський університет ім. Шевченка у 2001 році і відразу потрапила до столичного господарського суду. Спочатку як помічниця судді, а з 2006 року — як суддя. Там її взяв під опіку Василь Саранюк, який завдяки близькості з широко відомим у вузьких колах адвокатом Ігорем Пукшиним, на той час заступником голови Секретаріату Президента Віктора Ющенка, отримав у 2007 році посаду голови суду.

Саранюк сформував із молодих суддів, до числа яких входила і наша Марина, що носила тоді прізвище Дідиченко, «кооператив» із прийняття потрібних рішень. Про що писали інтернет-ресурси. До того «кооперативу» входив і перший чоловік Марини, якому його впливовий прокурорський тесть (батько Марини) також допоміг влаштуватися на посаду судді. Як стане зрозуміло далі, для Марини під час першого шлюбу відбулася репетиція корупційно-суддівського підряду, який буйним цвітом розквітне у другому шлюбі, про що йтиметься в другій половині розслідування.

За час головування Саранюка майстерність тодішньої пані Дідиченко, яка зараз пані Барсук, зросла — у 2009 році їй довірили приймати вердикти на користь «Рошену», напевно, тоді й були закладені основи програми «гроші в обмін на "правильні" суддівські рішення» між Порошенком і Мариною Барсук, про що буде далі. Завдяки цьому вона, маючи мізерну зарплату, переїхала з батьківської квартири на Троєщині по вул. Бальзака, 55 в наймодніше житло тих часів — так звані «Оболонські Липки» в квартиру площею 132 кв. м.

Не беремося стверджувати однозначно, але потенційне джерело коштів може пояснюватися дивною стабільністю у розподілі справ російського «Альфа-банку». Лише у 2009 році вона винесла 15 судових рішень на користь «Альфа-банку». Результат розгляду — російська банківська структура виграла позовів на 13,6 млн дол. і 16 млн грн (слід нагадати, що курс тоді був 8 гривень за долар). Як стверджують ЗМІ, притаманною рисою розгляду цих справ було те, що відповідачів не запрошували на судові засідання, внаслідок чого вони не мали можливості довести свої аргументи. Немає сенсу й казати, що з боку судді Дідиченко (нагадаємо — таке прізвище тоді носила Марина Барсук) це було грубим порушенням ключових принципів судочинства. «Терези правосуддя» в руках пані Марини відверто нахилялися в конкретну сторону — ту, де маячили чималі гроші. Що і стало принципом (якщо це слово доречне) у її кар’єрі «судді на замовлення».

Від Портнова до Алексєєва

У 2010 році до влади прийшов Янукович, і заступником голови АП та одночасно керівником управління з питань судової реформи та судоустрою став нещодавно убитий в Іспанії Андрій Портнов. Наприкінці березня 2010 року він увійшов до Вищої ради юстиції і став безпосередньо впливати на призначення та звільнення суддів.

Саме в цей час (у 2011 році) Саранюк потрапляє до Вищого господарського суду України, а Дідиченко стає суддею безстроково. У 2012 році Марину переводять до апеляційної інстанції.

Влада Портнова над суддівським співтовариством закінчилася з Євромайданом. У цей час суддя Дідиченко зближується з адвокатом Сергієм Алексєєвим, який із 2003 року є партнером Сергія Боярчукова у юрфірмі «Алексєєв, Боярчуков і партнери». Сім’я Боярчукових — родичі Марини по лінії матері: Сергій Боярчуков є її двоюрідним братом.

Алексєєв вважався особою, наближеною до Віталія Кличка, але оскільки «УДАР» не пішов на вибори 2014 року, він перейшов до Порошенка і двічі (у 2014 і у 2019 роках) ставав депутатом парламенту за списками його партій БПП і «Європейська солідарність». Сергій Алексєєв відразу завоював симпатії і довіру партійного боса завдяки вмінню «вирішувати питання». Дуже швидко юрфірма «Алексєєв, Боярчуков і партнери» з підрядника за окремими справами перетворилася на юридичний підрозділ великого бізнес-холдингу Петра Порошенка, вирішуючи левову частку правових питань для п’ятого Президента.

У той час, із 2014 по 2019 рік, Дідиченко ухвалювала рішення на користь клієнтів Алексєєва, передусім у справах довкола «Укрсоцбанку» і приміщення майбутнього готелю Кличка 11 Mirrors Design Hotel, а її батько був оформлений помічником депутата з отриманням зарплати — попри те, що працював на високій посаді в Генпрокуратурі. Це сталося по мірі того, як Анатолій Яковенко відчув, що поступово втрачає свої позиції в ГПУ, а сім’ю ж годувати треба.

За сприяння Алексєєва Марина намагалася влаштуватися до Верховного суду у 2017 році, але набрала лише 58,5 конкурсних балів із 90, і замість цього потрапила до скандалу з записом розмови депутата, де він давав вказівку перерахувати їй 5 тисяч доларів за ухвалення рішення.

Важливий нюанс. Спритна і симпатична Марина зайшла у «Алексєєва, Боярчукова і партнерів» із двох боків. Крім родства по крові (нагадаємо, вона двоюрідна сестра Боярчукова), вона зачарувала Алексєєва і стала його коханкою. Таким чином, юрфірма (читай — юридичний підрозділ холдингу Порошенка) була взята Мариною, говорячи військовою мовою, в кліщі. Таке глибоке партнерство чітко вказує — по суті, Марина Дідиченко була «на гонорарі» у Петра Порошенка.

На цьому слід зупинитися окремо. Справа в тому, що завдяки Алексєєву і Боярчукову у «непідкупної» пані Марини, крім «Альфа-банку», з’явився ще один улюблений банк — «Укрсоцбанк», який був клієнтом юрфірми «Алексєєв, Боярчуков і партнери».

Десять років тому — у 2015 році — тодішній нардеп Алексєєв (і не просто нардеп, а цілий заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя) був звинувачений у корупційних діях і лобіюванні інтересів своєї юридичної компанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери». Це стосувалося тієї справи, де суддя Марина Дідиченко ухвалювала сумнівні з правової точки зору рішення на користь «Укрсоцбанку».

Скандал був гучний. Компанія-забудовник «Альянс» уклала з «Укрсоцбанком» угоду про отримання кредиту на 55 мільйонів гривень. Але коли справа дійшла до видачі кредиту, банк сказав, що грошей у гривні в такій сумі немає. «Альянс» — бо куди діватися, майбутні покупці житла повинні його отримати — був змушений підписати з «Укрсоцбанком» ще один договір. Цього разу про валютний кредит. Частина якого таки була надана банком. Але в певний момент банк припинив виконувати свої зобов’язання перед позичальником. «Альянс» через такі дії банку був змушений заморозити будівельні роботи. Тому про доходи «Альянсу» довелося забути. Але на додачу «Алексєєв, Боярчуков і партнери» вдарили його ще й з іншого боку — доходів немає, погашати кредит нічим, тому юрфірма через Господарський суд Києва стягувала майно забудовника на користь «Укрсоцбанку». А розгляд справи завжди доручався судді Марині Дідиченко. Нахабна афера — навмисне втягування в борги, щоб відібрати майно! Не кажучи вже про розбиті надії на житло тих людей, яких «кинули» юрфірма «Алексєєв, Боярчуков і партнери», «Укрсоцбанк» і суддя Дідиченко. Тому що замість рядових громадян права на житло отримав банк.

Втім, підозра Алексєєва в корупції не зупинила діяльність його амурно-злочинної спілки з суддею Мариною Дідиченко, яка невпинно відточувала навички застосування схеми — «ви мені — гроші, я вам — потрібне рішення суду». Їхніми зусиллями блокувалися законні спроби проектного інституту «Хімнафтамашпроект», у якого через брудну махінацію з підробленою порукою за кредит намагалися відібрати майно. Класична схема рейдерства об’єкта нерухомості площею 6 тисяч квадратних метрів у центрі Києва на Печерську. Рішення судів перших інстанцій про скасування поруки незмінно блокувалися в апеляційній інстанції суддею Мариною Дідиченко.

Отже, в юридичній системі України утворився і з великою вигодою для себе функціонував сімейно-любовний альянс Боярчукова, Алексєєва і Дідиченко: брат, сестра і її коханець, він же — діловий партнер брата.

Епоха Барсука

Нинішній чоловік Марини народився 28 листопада 1977 року на Житомирщині. У 2003 році, щойно отримавши свідоцтво адвоката і зареєструвавши ТОВ із гучною назвою «Правозахисна фірма "Гельсінська група"», він влаштувався на роботу до Олега Жеваго (брата бізнесмена Костянтина Жеваго) в юридичну фірму «Фінанси і кредит Лекс».

Нею керувала Анжеліка Лабунська, яка на той час уже мала купу власного бізнесу та позашлюбного сина. Між Лабунською та молодшим від неї на 10 років Барсуком спалахнув роман: вони швидко побралися, у 2005 році народжується їхній перший син, у 2009 році — другий.

У 2006 році Лабунська стає народним депутатом від БЮТ, а її чоловік — директором юрфірми. Він обслуговує не тільки бізнес братів Жеваго, але й інших платоспроможних клієнтів. З’являються БЦ «Смородина» в Києві, забудова в Нових Петрівцях (куди влаштований керуючим брат Барсука Олег), автопарк люксових «Мерседесів», який пізніше став його «приданим» у шлюбі з Мариною і тепер прикрашає її декларацію.

У 2014 році Лабунська — довірена особа Петра Порошенка на виборах — заводить Барсука в оточення нового Президента. Віктор перейменовує свою стару юрфірму в FCLEX, змінює співвласників і починає працювати на Ігоря Кононенка і Олександра Грановського, який у Порошенка виконував ту ж роль впливу на суддів і організації прийняття рішень, як Портнов у Януковича. Не залишаючи при цьому обслуговувати за найвищими розцінками Жеваго.

У 2019 році змінюється влада. Жеваго програє вибори, і ДБР оголошує його в розшук через розтрату коштів банку «Фінанси і кредит». Барсук підштовхує дружину до розлучення і поділу майна, заробленого завдяки їй. А дійсно — навіщо стара дружина, яка вже не має політичного і бізнесового впливу, якщо в суддівському корпусі є молоді, красиві і комерційно перспективні жінки, з впливовими батьками і потужним досвідом використання «терезів правосуддя» для масштабного особистого збагачення!

Поділити статки полюбовно не вдається: у квітні 2019 року Лабунська робить публічну заяву, що чоловік погрожує забрати у неї молодших синів. Цинізм ситуації зашкалює, оскільки Барсук шантажував «колишню» спільними дітьми через кілька місяців після того, як старший син Анжеліки несподівано помер уві сні від зупинки серця. Та ще й залучає до справи Грановського.

Втім, Грановський на той час уже нічого не вирішував. До України повертається Портнов, якого тодішній голова ОП Андрій Богдан називає своїм багаторічним другом. У Портнова в РФ — спільний бізнес із Павлом Фуксом, який приглядається до активів утікача Жеваго.

Одного разу на вечірці на Лазурному узбережжі Барсук виходить на Фукса і пропонує йому свої юридичні послуги у боротьбі проти Жеваго, з використанням арсеналу внутрішньої інформації, здобутої за роки високооплачуваної роботи на останнього.

Для прийняття «таких, як треба» рішень партнерам знадобився довірений суддя, не обтяжений совістю і професійною честю. Комп’ютерна система дивним чином розподілила справи в ПАГС на Марину Дідиченко. І за рік співпраці в площині Жеваго-Фукс вона настільки зблизилася з Віктором Барсуком, що стала Мариною Барсук. Кажуть, і небезпідставно, Віктору дуже сподобалося те, що через родинні зв’язки — знову нагадаємо, Марина доводиться двоюрідною сестрою юристу з яскраво вираженим корупційним підтекстом Боярчукову, який разом із партнером-корупціонером Алексєєвим (нардепом від «Європейської солідарності») давно обслуговують інтереси Порошенка — можна було знову з іншого боку підійти до такого платоспроможного клієнта, як п’ятий Президент України.

Втім, скандали навколо відвідування ювілею вже підсанкційного тоді Фукса і власне весілля Марини і Віктора за участю Фукса і Коломойського, не кажучи про резонанс навколо поділу майна з Лабунською, негативно позначилися на адвокатській кар’єрі Віктора Барсука. Власне, в професійних колах його абсолютно справедливо вважають безпринципним політичним кон’юнктурником і «альфонсом» від юриспруденції, який залишив одну дружину разом із втратою нею впливу і перебіг до іншої жінки, яка вже була «зіркою» корупційно-суддівського ринку з великими перспективами.

Ще у 2021 році він вийшов зі складу засновників своєї юрфірми, яка зараз називається Equity, і майже зник із медійного та юридичного простору. У 2023 році видав книгу «Недопустимі докази» разом із адвокатом Коломойського Олександром Лисаком. І з того часу привабливих пропозицій начебто не отримував.

Тому, як подейкують поінформовані особи, у сімейному підряді «юристів Барсукових» на передові ролі вийшла «непідкупна», як контролер районного плодово-овочевого ринку, Марина. На користь серйозних матеріальних досягнень сім’ї вказує той факт, що у 2023 році Марина Барсук задекларувала 12 об’єктів нерухомості різних видів — від гаражів до приватних будинків та земельних ділянок. Зокрема, придбала приватний будинок площею 222 квадратних метри за 9 мільйонів гривень, а також земельну ділянку вартістю 11 мільйонів. Зарплата у неї за українськими мірками висока — 170 тисяч гривень на місяць — але явно не відповідає реальному становищу. На жаль, ця невідповідність поки не стала предметом уваги антикорупційних органів. Але люди з почуттям гумору оцінили те, що пані Барсук останнім часом докладає чималі публічні зусилля в темі «довіри до суду». Щось із серії — рок проти наркотиків, або повії за дівочу цноту.

Проміжні підсумки

Отже, серед клієнтів Марини Барсук були найбільш одіозні персонажі українського бізнесу та політикуму — Порошенко, Жеваго, Фукс, Коломойський, Грановський. Проти всіх них, крім Грановського, Україна ввела санкції (Грановського санкціями поки «відзначив» тільки Нацбанк). Усі ці люди відверто і нахабно перейшли всі «червоні лінії» і зробили це в країні, яка стікає кров’ю, з останніх сил героїчно відстоюючи право на існування у світі.

З боку Марини Барсук є системна робота на внутрішніх ворогів України. А також сприяння уникненню санкцій, тому що саме на цю «послугу» у них і є попит. Тут для Марини Барсук є неприємна новина — на початку червня в Верховній Раді прийнято за основу законопроєкт про кримінальну відповідальність за обхід санкцій. Цей злочин буде відноситися до категорії «тяжких».

Але це справа не сьогоднішнього дня, і величезні гроші від клієнтів повноводною рікою течуть у кишені «сім’ї Барсуків». Візьмемо останній передвоєнний рік. Згідно з рейтингом українського Forbes, статки Жеваго — 2,4 млрд дол., Коломойського — 1,8 млрд дол., Порошенка — 1,6 млрд дол., Фукса — 165 млн дол. Разом — майже 6 млрд дол. Для порівняння — це вартість одного з найбільших пакетів військової допомоги, наданої Україні від США за весь час війни, до якого входили і системи Patriot, HIMARS і NASAMS. Або сума, на яку за рахунок бюджету торік було закуплено озброєнь у вітчизняних виробників.

Звичайно, Марину Барсук не турбують питання — як і яким чином Україна буде захищати свою державність. Її турбують тільки власні корупційні доходи від обслуговування осіб, які нажили мільярди доларів на висмоктуванні з України останніх соків.

З такими мегабагатими клієнтами і відповідними їхньому стану «гонорарами» особисто їй нічого не загрожує — сіла на якийсь зі своїх «Мерседесів» і поїхала. З такими платоспроможними клієнтами, напевно, вони з чоловіком сплели не одне затишне сімейне гніздечко в престижних куточках Європи. Може, і напрямок діяльності змінить. Наприклад, з урахуванням батьківських ставок в Україні та англійського бізнесу сина, заснувати фірму «Fish and Chips від Барсуків» і годувати лондонських денді.

Нові горизонти

За чутками, нещодавно на чоловіка Марини Барсук через старі зв’язки виходили люди з оточення Порошенка: пропонували працювати на них, у т. ч. і в справі про готівку в 38 мільйонів євро, які попередній Президент, за певною інформацією, отримав із Москви, і схилити до цього Марину, яка набирає авторитету в тій частині суддівського середовища, яка обслуговує інтереси багатіїв. Незалежного підтвердження цього ми не знайшли, як і спростування. Однак логіка в цьому є — «барига» від політики знайде собі «баригу» від суддівських. Знову ж, враховуючи сімейні нахили Барсуків, «рибак рибака бачить здалека».

Досвід співпраці з попереднім Президентом і наближеними до нього особами у судді Барсук є. Наприклад, у справі, коли за розкрадання понад 160 млн грн на закупівлі пального для «Укрзалізниці» винуватцем «призначили» тодішнього заступника міністра оборони Павловського, який став типовим «цапом-відбувайлом». У реальності прямим бенефіціаром був Грановський. А непрямим, подейкують обізнані люди, «сивоволосий гетьман» Порошенко. Інтереси Грановського (читай — Порошенка) в суді представляв Віктор, а сприяла вирішенню питання Марина. Відмінний приклад, коли люблячі люди не забувають допомагати один одному і в справах.

Втім, якщо «чарівниця» брудних суддівських справ Марина Барсук дійсно налаштована отримати більш високу або впливову посаду в суддівській системі і продовжувати використовувати свої і чоловіка численні «напрацювання» для поповнення сімейного автопарку престижних авто і придбання нової елітної нерухомості, їй треба бути обачнішою. Тим паче, що далеко не всі цікаві моменти її багатогранної суддівської історії поки оприлюднені.

Джерело

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.