Нетолерантність «толерантних»

В минулому дописі, ми розібрали питання «присутності» представників лгбткпсс в армії, але на цьому цинізм ліваків не закінчується.

Якщо ущімльоні не можуть похизуватися якимись досягненнями в лавах Сил Оборони, то нехай хоча б до справжніх воїнів ставляться з шаною та повагою. Але ж їх ставлення до наших героїв давно відоме - всі чули слова шаригіної про Героя України Георгія Тарасенка.

Вона активно виступала проти перейменування вулиці плеханівської в Харкові, на його честь, в процесі назвавши його «покидьком».

Представники лгбткпсс закликають усіх бути толерантними щодо їх девіантності, але при цьому ж вони абсолютно не толерантні до людей, що не розділяють їх погляди. Тобто, з їх точки зору, якщо воїни-герої проти руйнування традиційних суспільних інститутів, вони не гідні визнання, пам'яті та слави.

Також варто згадати і раптовий патріотизм, зміну поглядів після початку повномасштабного вторгнення. Згадуємо чисельні банери із закликами до розформування полку Азов, який, вже після початку «повномасштабки» 86 днів вів оборону Маріуполя в повному оточенні, стягнувши на себе значні сили ворога і врятувавши інші напрямки...

А як щодо плакатів з популярним  на той час серед девіантів «смерть нації - квір ворогам»? Але ж то були не тільки плакати

Засновникиня недоорганізації «ukraine.pride», Софія Лапіна неодноразово висловлювала симпатію до совка і... бажання денацифікувати Україну. Ця ж Лапіна, до речі, відрізнялася й після початку «повномасштабки» - бажаючи смерті Євгену Карасю, воїну, що став на захист України з перших днів російського вторгнення. Коли до керівництва «ukraine.pride» намагалися достукатися та сказати про, м'яко кажучи, недоречність таких висловів, вони без жодного конструктиву посміялися та назвали усіх тупими.

Можна згадати й Олену Шевченко, яка у 2014 році заявила, що вона та її ущімльоні посіпаки не будуть займатися збором коштів на потреби армії (яка на той момент вела активні бойові дії на Донбасі), адже війна «не має нічого спільного з правами людини».

Але ж виникає питання, що раптом змінилося?

З чим насправді пов'язані такі «перевзувочки» ліваків? Відповідь простіше, ніж ви думаєте. З початком повномаштбаного вторгнення, війна зачепила та напряму вплинула на більшу частину населення України, і раптом, лівацькі, проросійські наративи, про праворадикалів, денацифікацію, нацистів з АЗОВу та симпатіями до совку на українців перестали працювати.

Тепер, щоб завоювати політичну довіру, довелося повністю перевзуватися.

Так і з'явилися нові наративи, про ледве не більшість лгбтшників в армії, так і почалися збори на армію, поменшало агресії в бік справжніх захисників.

Застережливо попереджаємо - ті, хто готові так різко змінювати свої погляди, «підлаштовуючись» під більшість, говорячи тільки те, що ця більшість хоче почути, але, при цьому, роблячи дії, які цій більшості тільки шкодять - в майбутньому цю більшість знищать, зроблять цю більшість політично пасивною, в кінці-кінців зруйнують націю та державу.