Моральна деградація ООН не знає меж
Генеральний секретар найбільшої та найвпливовішої міжнародної організації позбавлений гідності й честі. Йому криваві гроші не пахнуть.
Багато хто вже написав, що схиляння 75-річного генсека ООН Антоніу Ґутерриша перед путіним — це кінець ООН. Насправді ж ця структура мертва вже давно — можливо, від першої анексії РФ земель Сакартвело, а тоді українських територій.
Просто вже понад десятиліття (від 2008-2014 років) труп ООН посмикується і чимдалі сильніше смердить. Але насправді, і у ближчій, і у як найдальшій перспективі це не так погано.
Чому? Ну, бо необхідність змінити формат глобальної співпраці держав світу давно назріла, а для початку назріла необхідність перезалити визначення «хороших / угодоспроможних / цивілізованих хлопців» і «поганих / неугодоспроможних / агресивних хлопців».
Передусім викреслити із лав перших росію! Можливо, саме співпраця в межах ЄС і НАТО довкола вирішення проблеми російсько-української війни все ж зможе стати фундаментом для нової Ліґи націй (нагадаю, попередниці ООН) ще в цьому десятилітті.
Як погані хлопці кристалізуються довкола БРІКС і РФ, так хороші теж мають зараз змогу кристалізуватись довкола нового центру на оновлених засадах. Вони враховують нові реалії: ядерна зброя не є настільки ультимативним чинником стримання, як розраховували в 1940-1950-х.
Навряд чи навіть ліваки (нагадаю, товариш Ґутерриш — ідейний соціаліст) готові допустити думку, щоби таким глобальним умиротворювачем міг стати залитий кров'ю Кремль. Причому із тоталітарним, безмежно далеким від західних цінностей і світогляду комуністичним Китаєм.
І це змусить всіх ворушитись у конструктивному напрямку. (У сенсі, якомога далі від РФ, ближченько до перспективної співпраці цивілізованих суспільств на їхню власну користь, а не на користь «усіх людей» = усіляких мігрантів, асоціальних і агресивно експансіоністських елементів).
