Незакінчена експедиція полтавського археолога Микити Стана.
За життя в М. Стані вбачали талановитого і енергійного дослідника провідні археологи, однак сумні події червня 1941 року назавжди змінили його долю.
Ім’я полтавського археолога Микити Стана, нажаль, не дуже відоме серед наших містян, та й взагалі в Україні про нього знають лише одиниці. Він не мав численних публікацій або ж сенсаційних знахідок, мабуть не встиг. Однак саме він зберіг археологічну колекцію Полтавського краєзнавчого музею в 1936-1941 роках. Народився Микита Атонович Стан у с.Калужине на Дпіпропетровщині в 1906 році. Після служби в армії навчався у Київському художньому інституті, працював бібліотекарем Всеукраїнського історичного музею ім. Т.Шевченка у Києві, а в 1934 році склав іспити в аспірантуру Київського державного університету, але був відрахований, оскільки не мав повної вищої освіти. В 1936 році М. Стан перевівся до Полтави на вакантну посаду завідуючого відділом стародавньої історії у музеї. В Полтаві він активно долучився і до мистецького життя: виставляв свої роботи на виставках та в музеях. Зокрема йому належить малюнок Полтавської фортеці 17 ст. Поруч із цим він активно вивчає і фахову археологічну літературу, здійснює розвідки навколо Полтави, відкриває ряд нових археологічних пам’яток в околицях міста, бере участь у Всесоюзних конференціях, заводить знайомства з провідним археологами-славістами І.І. Ляпушкіним та П.М. Третьяковим. Саме завдяки останнім він орієнтується на вивчення слов’яно-руських пам’яток Лівобережжя, готує експедиції для розвідок по Ворсклі та Коломаку, зокрема він завершував дослідження І.І.Ляпушкіна на Опішненському городищі, приводив до ладу польову документацію, описи знахідок тощо.
Польові дослідження 1941 року М. Стан розпочав з розвідки по Ворсклі у якій брали участь учні СШ №26, завершити сезон планувалося розкопками в Опішному та на Івановій горі у Полтаві разом з І.І.Ляпушкіним. Однак 22 червня розпочалася війна, він терміново повернувся в Полтаву і записався добровольцем на фронт. Там його зарахували до редакції газети «За правоє дєло». В квітні 1943 року під час наступу на Харків, його частина була оточена під Красноградом, і зник безвісти, не доживши до визволення Полтавщини лише кількох місяців.
За життя в М. Стані вбачали талановитого і енергійного дослідника провідні московські, ленінградські та полтавські археологи, однак сумні події червня 1941 року назавжди змінили його долю.
На сьогодні пам'ять про нашого земляка увіковічена в експозиції Полтавського краєзнавчого музею та науковому архіві. Його біографії присвячено кілька статей сучасних полтавських археологів. Втім, не зайвим було б і вшанування науковця пам’ятною дошкою на місці, де він працював або жив.
Портрет Микити Стана за фронтовою фотографією 1943 р. Автор Є.Путря, перо, туш 1992 р.
«Полтавська фортеця XVIIст.», малюнок М. Стана, олівець, 30-ті роки ХХ ст.
Юрій Пуголовок
