Незалежність тотожна життю
Тільки ті, хто згуртованою нацією творять спільну справу заради вищих ідеалів, – матимуть майбутнє. Інші ж – просто подорожні.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Незалежність коштує дорого. І ти відчуєш це не тоді, коли "шльоп-шльопки" танцюють на площі біля Михайлівського собору.
Коли у тебе видирають її пазурами – ти притискаєш її міцно до себе і кажеш: «Це моє, не віддам». Коли рубаєш загарбницьку руку – ти усвідомлюєш, як добре жити в своєму домі і на своїй землі.
Коли 1991-го проголосили незалежність – глибинні народні маси не знали скільки поту і сліз було пролито попередниками за цей акт, за це право. Коновалець, Шухевич і Бандера десь пускають чоловічу сльозу, коли чують як зараз діти в пісочниці співають "Червону калину".
Незалежність тотожна життю. Коли "Азов" і ЗСУ по суті нині підхопили славні знамена УПА, Січових стрільців і славних предків армії УНР.
Нема незалежності – тебе пристрелять у потилицю і прикопають у простирадлі на галявині біля церкви. Тебе вкрадуть, якщо ти дитина – і віддадуть на поталу родині садистів і алкоголіків в російських єбенях.
Тебе зґвалтують, а коли награються – спалять тіло на килимах; таке було уже не раз. Але чимало хто на історії України самокрутки вертів і бутерброди складав – тому усі достроково здають зно, на власній шкурі.
Я почула влучну цитату від українського військового у спільному вітанні Головнокомандувача з захисниками: «Наша незалежність нам подарована, а наша настояща незалежність полита кров'ю». Незалежність коштує дорого і в першу чергу це про відповідальність.
Ми єдині у себе на всій землі і більше таких не буде. А тому, не прощайте ворогам, шануйте друзів, не довіряйте брехунам і завше кажіть: «Я є, я був, я буду».
Я мрію, щоб невдовзі в України було два головних свята: Різдво, як приналежність до західного культурного коду. І наша Незалежність – як вища цінність.
І не буде міфів, малоросійських слюней і братства з ворогами, яких бентежить сам факт існування. Смішно було читати, як один вусатий сьогодні говорив про братство.
Вірю, що ті почуття, ну силу, яку відкрили в собі мільйони приспаних українців – вони пронесуть і передадуть далі. Так треба, щоби "ніколи знову", щоби наші вороги не напоїли сонним зіллям знову.
А зараз вірте в ЗСУ, у власний здоровий глузд. У власні сили, навіть, коли здається, що вони покидають.
