Ніякої ейфорії і всепрощення: випалити сволоту до цурки
Спершу: спокійно, селяни, земля буде наша. І трактор ми бачили. Все ̶ для фронту, все – для утилізації окупанта!
Сашко Лірник, наш знаменитий казкар і справжній Кирило Кожум'яка, вчора у включенні на «Прямому» гарно означив місію казки: у неї високе призначення – фіналізувати всеосяжну перемогу Добра.
То так, сьогодні казка потрібна не лише нашим наполоханим війною онучатам. До слова, які вони стали слухняними. Вона й дорослим притлумлює чорну вирву місива дійсності, вчорашніх оман і сьогоднішніх боязких сподівань.
Адже й нам – похилішим, котрим для виконання ролі Діда Мороза вже не треба переодягатися – теж хочеться вірити, що усі посіпаки Зла неминуче зазнають поразки. Остаточної і безповоротної.
Нашугані Чахлики, три-, шести- і дванадцятиголові змії гориничі, баби яги з вченими котами-чужинцями розбіжаться манівцями, гублячи голки, яйця й голови; присоромлені старші і середульші брати спечуть раків по кутках, визнаючи – не мали рації з Кримом; виявиться, зрештою, що молодший Іван лише прикидався дурнем, а так він – лауреат нобелівки з фізики.
От щоб мед-пиво рікою по вусах, усі жаби – Василини-Очей-Не-Відведеш, і якщо вже бабця з косою, то – в один день. Має заціпити Солов'я-Розбійника і Мамая, Івасика-Телесика вже передні гуси беруть на крилята, Балда змушує попа перейти до Українського патріархату, Снігова Королева відкриває притулок для дітей-сиріт...
Коли закінчиться війна – чи то прицільним пострілом в голову шизофреніка, чи отим пушкінським «руським бунтом безглуздим і нещадним» – розпочнуться торги. Хтось упісяється від повернення Криму, хтось у папірцеві про «повну і беззастережну капітуляцію» з підписом Володіна назирить гарантію, комусь нулі у приписі на репарації застять тисячі смертей земляків. Б'ємося об заклад – ви почуєте хори про необхідність дати ідіотам «ще один шанс», про «світову культуру» і «імена».
Сьогодні, коли розбомблені наші рідні Суми, ракети і бомби сиплються на Київ, Харків, Чернігів, Херсон, Запорізьку атомну електростанцію, гуманістичні стенання про «там теж є люди» недоречні. Не полініться, клацніть осюди.
Розвиднілось? А відфільтрувати насельців шостої палати на схід від Харкова і прихатка на північ від Чернігова буде дуже легко. Ось тест: «Українська паляниця зі смаком полуниці продається у крамниці молодиці біля Укрзалізниці». Запутінцю вимовити речення не дозволить генетика.
