«Низькі тарифи» як зручна брехня. Хто насправді має платити за відновлення енергетики

Українці не мають фінансувати війну вдруге — через свої тарифи. Вони вже платять податками, інфляцією, втратами й зруйнованими домівками.

Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко заявив:
«В Україні немає грошей на відновлення обладнання, бо в нас дуже низькі тарифи на електроенергію для населення».

Це твердження виглядає логічним лише для тих, хто не розуміє, як в Україні влаштована енергетика. Насправді воно є або професійною маніпуляцією, або свідомою підміною понять.

Українські споживачі не розбивали трансформатори, не руйнували підстанції й не знищували мережі. Це зробили російські ракети й дрони.

І перекладати відповідальність за ці руйнування на населення — це не економіка, це цинізм.

Кому належить зруйноване обладнання

Давайте назвемо речі своїми іменами.

1. Якщо це ДТЕК

ДТЕК — приватна компанія з мільярдними оборотами та власними банками й фінансовими структурами.

Якщо знищене їхнє обладнання, вони:

• беруть кредити у власних банках;

• залучають фінансування в європейських фінансових установах;

• використовують страхові механізми;

• інвестують власний прибуток.

Так працює бізнес у всьому світі. Споживачі не повинні фінансувати воєнні ризики приватної корпорації.

2. Якщо це Укренерго

Укренерго — державна компанія. Її власник — держава Україна.

Укренерго має право:

• залучати кредити під державні гарантії;

• отримувати фінансування від ЄБРР, Світового банку, ЄІБ;

• отримувати допомогу від партнерів.

І саме це вже відбувається. Мільярди євро заходять в енергетику через міжнародні програми. Тарифи населення тут узагалі ні до чого.

3. Якщо це обленерго

Обленерго — це або приватні монополії, або напівприватні структури з надприбутками.

Вони:

• роками сидять на гарантованих тарифах;

• не мають конкуренції;

• отримують стабільні грошові потоки.

Це один із найбільш захищених бізнесів у країні. І коли їм кажуть, що «грошей немає», це означає лише одне — вони не хочуть платити зі свого прибутку.

Тарифи для населення не відновлюють електромережі

Тариф для населення — це:

• оплата виробництва електроенергії;

• частково — транспортування;

• частково — податки.

Але він не є фондом воєнного відновлення.

Війна — це форс-мажор.
Збитки від війни:

• покриваються державою;

• фінансуються кредитами;

• компенсуються допомогою партнерів;

• і в майбутньому — репараціями агресора.

Перекладати це на платіжку пенсіонера чи родини — це не ринок, це грабунок.

Навіщо просувають міф про «низькі тарифи»

Бо це зручно.

Набагато простіше сказати: «Ви мало платите», ніж сказати:

• «Ми не хочемо зменшувати прибутки монополій»,
• «Ми не хочемо чіпати фінансові потоки енергокомпаній»,
• «Ми не хочемо ламати корупційні схеми».

Тому й вигадують казку про «дешеве світло».

Висновок

Українці не зобов’язані фінансувати війну вдруге — через свої тарифи.
Вони вже платять податками, інфляцією, втратами й зруйнованими домівками.

Зруйновану енергетику мають відновлювати:

• власники енергокомпаній;

• держава;

• міжнародні фінансові інституції.

А не бабуся з платіжкою за світло.

Автор: Олег Попенко -  Голова Спілки споживачів комунальних послуг України.