Обсирати публічно офіцера - це не достойний вчинок

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Важко пройти повз срач. Ви ж мене знаєте, срач - це моя сродна праця.

Скажемо так, Маркуса і Шаламагу я бачив один раз. Разом. Ще журом приїжджав до них у Світлодарськ.

Внутряків бригади я не знаю, тому ні чию сторону не прийму. Бо, ну я єбу, що там у них.

Але. Обсирати публічно офіцера - це не достойний вчинок. Тепер величезна армія прихильників Валерія пише коменти, пости, який він молодець, а вони всі гандони. Пишуть, не знаючи ніхуя ні про Івана, ні про ситуацію в бригаді.

Всі військовослужбовці іноді (іноді й не іноді) бувають незадоволені рішенням командирів. Іноді здається, що от ти, таке сонечко, все знаєш, а командири - уєбани. Ми ж українці, не любов до начальства - у нас в крові.

Абе давайте блядь кожен воєнний буде хуярити пост у фб і хуйкать всіх і вся, бо нам кажеться, що хтось не правий. Охуєнно буде. Такий сплошний поток книги скарг і пропозицій в інтернеті.

Маркус прекрасно розуміє, що його рапорт не підпишуть. По хорошому, треба було посадить сержанта на сувору догану і вивести зі списків частини десь у резервну роту резервного ОК. Бо це публічне приниження офіцерів ЗСУ та армії загалом.

Так теж не буде.

Не нравиться в бригаді? Шукаєш місце, відношення і переводишся. І всьо. Мені важко уявити, як 47-ма з такою атмосферою в підрозділі має виконувати і так надважкі задачі.

Пи.Си. Якщо хто не в темі і думає, що Маркус в бригаді - отєц солдатам і має незиблемий авторитет серед О/С, то нє, це не зовсім так.