Оцініть дії так званих поліціянтів та жертви з урахуванням прецедентної практики Верховного Суду
Будемо далі плескати в долоні в кожному випадку смерті чергової людини, чий автомобіль кращий за жигулі ?
Мені пишуть: Доморощеним правознавцям та любителям відстрілу "мажорів" раджу ознайомитися з постановою Верховного Суду у справі № 444/2115/17.
Якщо стисло, то зміст постанови такий:
На думку ККС ВС, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні ст. 342 КК, суд повинен узяти до уваги також поведінку поліцейського або поліцейських під час пред'явлення ними вимоги і за подальшого розвитку подій у зв'язку із цими вимогами.
Відповідно до усталеної судової практики опором у значенні ст. 342 КК України є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень. Виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об'єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.
Слід брати до уваги, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за ст. 342 КК України.
Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст. 342 КК України, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров'я особи.
Щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні ст. 342 КК України і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду треба взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але й контекст, у якому відбулася подія.
Зокрема, згідно з вимогами, зазначеними в ст. 29 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський захід має бути, серед іншого, необхідним і пропорційним.
Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд повинен переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.
Крім того, відповідно до ст. 43 Закону «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про намір застосувати фізичну силу і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського.
Зазначене положення звільняє поліцейського від цього обов'язку лише в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя і здоров'я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.
Якщо поліцейський застосовує силу без попередження, суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров'я.
Ці ж міркування потрібно брати до уваги також для оцінювання наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого ст. 345 КК України.
Повторюю, це сказав Верховний Суд!
Мені пишуть:
А тепер оцініть дії так званих поліціянтів та жертви з урахуванням прецедентної практики Верховного Суду!
Чи будемо далі плескати в долоні в кожному випадку смерті чергової людини, чий автомобіль кращий за жигулі ?
