Офіс Президента продовжує руйнувати все до чого дотягується

Ось дивіться.

Триває операція з приведення до покірності Національного депозитарію та Ощадбанку. Тривожні новини з Верховного суду щодо ситуації навколо 350 мільйонів доларів, які намагаються таки виплатити Суркісам.

Війна і загострення на фронті це десь там, це проблема патріотів, проблема військових, проблема громадян, в кінці-то кінців. Схемачі, що засіли в Офісі Президента, гнуть під коліно державні фінанси та контроль над власністю. Хоча може якраз тому і гнуть, що треба встигнути допиляти, поки все не розвалилося.

Спроба захопити Ощад зрозуміла - держбанк повинен купувати ОВДП в режимі «є, сер», а не випендрюватися. Автодор хоче їсти, не всі бабки ще закатали в асфальт, та й зліз асфальт вже подекуди по весні.

Зрозумілі й Суркіси. Мої читачі знають, що Суркіси заклали відкат в сто мільйонів доларів у свою тему. І тому немає дефіциту в охочих допомогти Суркісам корумпованих суддів і функціонерів Офісу Президента. Є навіть черга швидше.

А ось ситуацію з Національним депозитарієм складно пояснити. Навіть я не можу вам так навскидку сказати, як там просто і багато можна вкрасти.

Таке відчуття, що Офіс Президента веде війну на знищення з незалежним корпоративним управлінням в держструктурах. Всі незалежні наглядові ради та директори повинні бути випиляні нах..., а замість них треба поставити лояльних Єрмаку петрушок, які будуть кивати головою на будь-який наказ.

Ну, реально таке відчуття, що мотивація саме така.

Національний депозитарій це спеціальний заклад, завдання якого облік і контроль цінних паперів. В тому числі й акцій.

Національний депозитарій річ дуже специфічна, але важлива. Але специфічна. Наприклад, саме позиція керівництва Нацдепозитарію багато в чому визначила дуже невдалий для китайської Skyrizon варіант поглинання Моторсічі.

В результаті вдалося дотягнути до ситуації, коли США нарешті сформували позицію, а РНБО влупив санкцію китайському схемачу, який і намагався організувати поглинання, і його підприємствам.

Тобто Депозитарій як би важлива структура. Але це не Нафтогаз,  не Нацбанк та не Приват.

Національний депозитарій це акціонерне підприємство, просто контрольний пакет в ньому у держави. Хоча і він розмазаний.

• 25% Депозитарію у Національній комісії з цінних паперів;
• 25% у НБУ;
• 25% Ощаду;
• 11% пенсійного фонду Нацбанку (не питайте);
• 10% - Укрексім;
• ще 5 різних іншим акціонерам.

За фактом Нацкомісія з цінних паперів управляє контрольним пакетом Національного депозитарію, хоча володіє 25%. У лютому 2021 року головою Нацкомісії став Руслан Магомедов, змінивши на цій посаді Руслана Хромаєва (той самий у якого Порошенко питав яких йому, БЛД, реформ не вистачає).

Я не буду оцінювати рівень Хромаєва або Магомедова. Мені плювати на особистості, я за принципи.

Принцип простий.

Наглядові ради в держкомпаніях і держструктурах потрібні для того, щоб глав підприємства вибирали і контролювали не висунуті політиками чиновники (Хромаєв чи, Магомедов чи...), а незалежні від політиків менеджери.

Тому картина світу у мене проста. Ейчар-компанія наймає Наглядову раду на конкурсі, Наглядова рада наймає керівника контори (теж на відкритому конкурсі) і контролює по техзавданню, яке наглядовій раді пишуть в міністерстві або якій-небудь комісії. Ну або Наглядова рада затверджує у міністерства або комісії стратегію, і в рамках цієї стратегії найнятий наглядовою  радою керівник щось робить.

У Єрмака принцип інший. Він наймає ноунейма або прогинає технократа з ім'ям, той робить дичину або наймає інших ноунеймів, щоб вони робили дичину. Зет ол, Фолкс - відома схема трідвараса у клоунів за дрібний прайс.

Наглядові ради? Та ще й незалежні від Єрмака? Стратегії? Конкурси? Ейчари? Та ну нах...

У підсумку новий глава держкомісії з цінних паперів Руслан Магомедов, за вказівкою Офісу Президента, спробував продавити призначення нового керівника Нацдепозитарію. Тому що у старого керівника Нацдепозитарію Міндовга Бакаса закінчується контракт.

Нового керівника Нацдепозитарію, звичайно ж, вибрав Офіс Президента і глава наглядової ради Нацдепозитарію Данилюк повинен  не випендрюватися, а виконати вказівку старших сибірських товаришів. Глава наглядової ради Данилюк, судячи з усього, послав товаришів підкорювати вершини та навіть написав пост про те, що відбувається. І прямо ввалив по Єрмаку.

У відповідь на це Руслану Магомедову і новопризначеним членам Нацкомісії (через 3 години після початку першого робочого дня) сказали звільнити Данилюка нах...

Знаєте мене вже точно не можна назвати фанатом Олександра Данилюка. Ну, ось зовсім. Але є принцип. Якщо Данилюк поганий глава Наглядової ради, то покажіть де і як. Ці ось посони з вулиці, вони за три години роботи зрозуміли, що Данилюк поганий глава Наглядової ради, так? Я в це повинен повірити? Або в те, що Данилюк був ок, а потім став не ок, коли не захотів прогнутися? Такі у нас повинні бути Наглядові ради, так?

Що я можу по всьому цього приводу сказати.

Чиновники, так само як і виборні політики, НЕ ПОВИННІ КЕРУВАТИ держвласністю БЕЗПОСЕРЕДНЬО. Вони повинні, реалізуючи бажання і вказівки своїх виборців, ПРОВОДИТИ ПОЛІТИКУ. Як кажуть в нормальному світі - making policy.

Правило, насправді, просте як двері. Виборні політики - реалізують політику, найняті менеджери - здійснюють менеджмент.

Типу виборці хочуть, щоб ми будували лікарні. Для цього нам потрібні гроші, але не у вигляді податків, тому що куди ще. Ось ці топ десять держпідприємств можуть наростити дивіденди за п'ять років до ось такого значення, їх нам як раз вистачить, і тому ви дорога Наглядова StateСompanyName напишіть мені стратегію реалізації та найміть під цю стратегію відповідного менеджера. А ви, інша Наглядова іншої StateСompanyName повинні підготувати вашу компанію до виходу на IPO і продажу N% акцій. І це дозволить нам втулити по новій лікарні в кожне місто з населенням понад 250 000 жителів. А загальний економічний ефект від приватизації для місцевих бюджетів дозволить нам утримувати персонал для цих лікарень. І звичайно ми не будемо чекати п'ять років, а візьмемо кредит в ЄБРР під нашу програму.

Ось такої я хочу політики.

Але поки у нас Єрмак і його потужна школа ейчара і менеджменту.

Якось так.

Мені соромно перед іноземцями за цих всратих Єрмаків, Страхових та іншу цвіль, соромно за ту дичину, яку вони творять, за той образ нашої країни, який вони створюють.

Я розумію, як складно буде потім все відновлювати, як важко буде переманювати фахівців. Здається Міндаугас Бакас, який був главою Нацдепозитарію Литви до того як його схантілі до нас, навряд чи буде радити комусь їхати в Україну.

Але ми не все тут такі, як Єрмак. І нормальних людей більше.

УПД. Найбільше досягнення Руслана Магомедова - був радником Єрмака...