Операція «Підсанкційний Люсьєн»: головне, щоби забули про Порошенка
Санкції санкціями, а окремого кримінального провадження на Алєксєя Арєстовіча ще не відкрито. Дивина та й годі, якби не знати, чий він кадр.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Буду відвертою, накладені санкції на Арєстовіча виглядають максимально жалюгідно. Того чорта давно треба було судити за цілий букет всього: від виправдовування агресії РФ, перешкоджання законній діяльності ЗСУ до державної зради.
Але ж ні: спочатку йому дали (так, саме дозволили!) виїхати за кордон. Потім півтора року (уявіть собі!) взагалі не чіпали й давали можливість заробляти, кайфувати, їздити світом, лити лайно на Україну, підспівувати кремлівській пропаганді тощо.
Це вже не кажучи про те, що цей чорт сидів до і під час вторгнення в Офісі Президента. Люсьєн тоді розказував, який він цінний радник, як зробили його найпопулярнішим заколисуючо-заспокійливим їбалом від влади, як відверто сцяв українському народу в обличчя за ініціювання, потурання, толерування та під гучні оплески єрмаків-подоляків.
Тьху, наскільки огидно це згадувати, але ж варто, бо у багатьох, на жаль, коротка пам'ять. Узагалі цей цирк із санкціями на своїх громадян уже дістав — примітивно-тупа вистава для школярів та лавки біля під'їзду (десь приблизно так Зе-влада ставиться до свого лохторату).
Злочинців, зрадників, утікачів, порушників законів України треба судити за законами України, а не «накладати санкції», причому лише тоді, коли це має для когось (що очевидно!) політичний зиск. Тож, підстав для радощів не бачу.
Проте бачу чергове політичне шоу, замилювання очей, відволікання уваги, маніпуляції та зневагу до українського народу і до країни, яка четвертий/дванадцятий рік стікає кров'ю. Ну, головне, щоби нарід не згадував про Петра Порошенка, а далі видно буде, так же ж?!
