Чого не розуміють у США?
Нарешті більшості відрилися очі на те, що Україну ненавидять і у Кремлі, і у Білому домі. Але на берегах Потомаку з особливою огидою.
Отже, чого не розуміють в Америці (принаймні, демонструють, що не розуміють)? Коли у США вчергове говорять про вибори (як в інтерв'ю Стівена Віткоффа) як спосіб затягнути час, щоби нав'язати кремлівський варіант капітуляції України, чи натякають на необхідність легалізації російської окупації частини наших територій уже зараз — це про нерозуміння реалій.
Дивно, проте у Вашинґтоні вхопилися за «принцип реальності» (поточний status quo окупованих територій), але не хочуть розуміти реалій всередині країн. Ми, Україна, ні на кого не нападаємо, але захищаємося від нападу.
Справа не лише у політиках (владі чи опозиції; тим більше вже ж була зустріч представників американського посольства із нашими політиками), як, можливо, думають у РФ та США, а у суспільстві загалом. Подивіться на кладовища, на центри реабілітації наших військовиків, вулиці міст і сіл...
Там же одночасно діти та зранені! (Це все до того, що у той час, як у РФ панує наратив про власну «С.В.О.», ми не приховуємо реалій, а тому відразу стане зрозуміло — юридично зафіксувати легальність російської окупації просто неможливо.
Натомість у Москві (та й по всьому терену РФ) наявна манія війною і вся ця маячня велич, про яку той же Владіслав Сурков учергове заявив в інтерв'ю французьким журналістам; про розгортання простору та відсутність кордонів війни. Все це штучно зліплений конструкт, який ліг хоч і на благодатний запит реваншизму на рівні «глибинного»...
Але все ж, штучний! РФ ще треба буде пройти великий шлях — до цивілізованого самоусвідомлення (якщо це можливо), тому не Київ треба розвертати до капітуляції (тим більше, що ми сформулювали наші можливі компроміси), а Москву спонукати та навертати до зміни поточного курсу.
Віткофф, Маск, Карлсон, Венс і навіть особисто Трамп каламутять задля підлаштування світопорядку під себе, тоді як путін гавкає наче пес без хвоста і вмовляє владу США впокорити українців. На щастя, нікому із них капітуляції мине подаруємо, не з того тіста зліплені українці.
