Оточення Андрія Єрмака зробило чималий внесок в популяризацію такої науки, як філологія

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Політично стурбовані громадяни бідкаються, що, мовляв, глава держави Андрій Єрмак оточив себе усілякими пройдисвітами на кшталт Міши Подоляка чи тов. Арестовича і, тим самим, підриває авторитет українського самодєржавія в очах посполитих.

А, між тим, оточення Андрія Борисовича зробило чималий внесок в популяризацію такої науки, як філологія. Зокрема, завдяки тов. Арестовичу зараз кожна арахамія знає, що «на#уй» треба писати разом.

Я от думаю, якою була б реакція нашого незабутнього Віктора Федоровича, якби він узнав, що якийсь клерк з Адміністрації Президента (типу, радник глави АП Сергія Льовочкіна) на пропозицію розповідати про свою ділянку роботи лише українською мовою публічно –  через соціальну мережу – відповів би: «Пошел на #уй. Так понятнее?».

Скоріше за все, Янукович особисто вибив би зуби цьому клерку. А, можливо, ще й Льовочкіну поставив би пару синців під очима. Тому що подібну поведінку підлеглих президент може терпіти лише в одному випадку – якщо він сам є бидлом і набрав собі бидла в Адміністрацію. А двічі несудимий, яким би він не був насправді, не хотів виглядати, як бидло.

Більш того, Янукович не хотів виглядати і як малоросійський губернатор. Натомість прагнув бути монархом на чолі європейської держави, яку мріяв залишити в спадок дітям і онукам. А тому не дозволяв від імені влади принижувати державні символи, зокрема українську мову – навіть примусив Азарова найняти репетитора, щоби засвоїти бодай найпростішу українську лексику.

Інша річ – це нинішня команда «блатних і ніщіх», що окупувала вулицю Банкову: дрібні аферисти, інтелектуальний маргінес і соціальний непотріб, метою яких є нацарювати сто рублів і втекти.

Їм не потрібна ані держава, ані її символи, бо вони є бидлом. Однак, на відміну від Януковича, цього не приховують, а, навпаки, пишаються: мовляв, хочеш, щоби ми звітували про роботу української делегації в Тристоронній контактній групі українською мовою? – «Пошел на #уй. Так понятнее?». Саме так відповів радник керівника Офісу Президента Арестович, який озвучує позицію Зеленського стосовно подій на Сході України та є офіційним спікером української делегації в ТГК, коли його попрохали звітувати про роботу української делегації державною мовою:

До речі, чимало суперечок викликала ортографія в дописі Арестовича.

Народ, який не звик, що українців посилають на#уй за прохання до представників влади звітувати про свою діяльність українською мовою, тепер сумнівається – як правильно писати: «на #уй» чи «на#уй»?

Питання важливе та актуальне з огляду на те, що голова фракції партії «Слуга народу» у Верховній Раді батоні Арахамія вже виступив із заявою, у якій підтримав Арестовича й сказав, що саме так треба відповідати на пропозицію вживати державну мову в офіційному спілкуванні.

Я не є великим знавцем мови Арестовича та Арахамії, але все ж таки думаю, що писати треба разом. Точніше, написання слова «#уй» з «на» залежить від того, якою частиною мови воно є – іменником чи прислівником. Якби йшлося про примірку товару в секс-шопі, тоді це був би іменник, який з «на» пишеться окремо – «на #уй», «в пи#ду», «у сраку». А коли окреслюється напрямок руху (вгору, вниз тощо) – тоді це прислівник і треба писати «на#уй».

Втім, є й протилежна точка зору: що радники керівника Офісу Президента при публічному висловленні свого ставлення до української мови мають застосовувати роздільне написання – «на #уй». Тому з такого важливого питання треба було б видати Указ президента, зафіксувавши єдину правописну норму – з тим, щоби українці знали куди саме посилати Зеленського разом з його арестовичами та іншими арахаміями.