Кожна демократія через свою конечність виснажується і вбиває себе. Ще ніколи не було демократії, яка б не здійснювала самогубства.
Вищенаведену фразу на зламі XVIII-XIX сторіч вимовив 2-й президент США, один із так званих «батьків-засновників» Джон Адамс. Бувши переконаним федералістом і конституціоналістом, він пропагував, що держава мусить бути підзвітною людям, які обирають владу.
В Україні, котра 11-й рік поспіль веде оборонну війну проти найбільшої країни світу, відсутня демократична держава, проте є паразитарне утворення банди олігархату, котра змінює своїх блазнів та повій на Печерських пагорбах у Києві. На жаль, не тільки там, а й у дрібних населених пунктах.
Будь-який державно-політичний устрій (зокрема, і демократія) хороший тоді, коли є певні цензи, коли право голосу мають не всі підряд — від ґвалтівника і крадія до академіка та інженера, — а відповідні фахові люди. Тривалий час США були взірцем такого порядку, який нині також почав занепадати.
«Даремно говорити, що демократія менш пихата, менш горда, менш егоїстична, менш амбіційна, менш жадібна, ніж аристократія чи монархія. Насправді це неправда і ніде в історії не з'являється. Ці пристрасті однакові у всіх людей, при всіх формах простого правління, і, якщо їх не стримувати, викликають однакові наслідки шахрайства, насильства і жорстокості», — пояснював Джон Адамс.
Зайвим доказом історичної минущості та обмеженості потенціалу демократії є те, що її повсякчас різко обмежують або й узагалі згортають щойно перед суспільством постає питання виживання. Згадайте лишень, як українців замикали у клітки під час пандемії коронавірусу!
До речі, якщо демократія якимось дивом таки збережеться до доби галактичної цивілізації, то все одно не витримає випробування космосом. Адже керівники міжпланетних експедицій вочевидь матимуть фактично диктаторську владу — подібну до тієї, котру нині мають капітани морських суден у плаванні, але це вже фантастика для прийдешніх поколінь.
Єдиний позитив від різних форм демократії у тому, що завдяки їй влада підзвітна активним представникам суспільства, тому демократичні країни (чи конституційно-монархічні) славляться високим рівнем розвитку. У нашому випадку — плебісцит через народні протести на Майдані, як колись віча на Січі здатні розвивати державу на краще, давати їй дороговказ.