Парад-але трупи клоунів силового блоку

Опінії
01 червня, 06:35
Пограбування по-зеленськи
Пограбування по-зеленськи
Фото: © Seiken

або вісті з музейних фронтів

Пенсіонер, українець, але все ще оптиміст

Минулого тижня над вже слабокарантинною Україною відповідно до прогнозів тандему пані Наталки з Апельмоном гуляли анти і просто циклони, грозові фронти, подекуди шкодили посполитим буревії з градами. Перевірялася мудрість сільськогосподарського фольклору про «два дощі в маю» як вирок колгоспному агроному.  

Менше з тим, зажевріли надії з видами на урожай.

А ось столиця з околицями на тижні потерпала значно більше, її накрило і зливами, і мокрим рядном – тут відбувся парад-але  циркової трупи силового блоку.

Та частина з нас, котра все ще ніяк не звикне до безальтернативності тренду #какаяразніца і кожне чергове запаморочення кухарок у зелених запасках вважає дном, знову була посоромлена. Як виявилося, мендельські прес-роковини зеленої недолугості – це ще не днище, і допѝти гірку́ нам таки доведеться до де́нця.

Спершу у Кагарлику на Київщині місцевий райвідділ нацполіції вирішив зняти сиквел «Кошмару на вулиці В'язів». Два тамтешні реформовані, п'яні і обкурені стражі порядку Сергій С. та Микола К. на раз-два заткнули за пояс Фредді Крюгера, бо та кіношна головешка у жодній з попередніх дев'яти серій хоррор-франшизу так і не вийшла на інтелігентну манеру пропозиції до злягання. А наші кагарлицькі гестапівці цнотливий натяк – «Будеш давати, коли я скажу, поняла?» ‒ обставили і ситуативно доречним (ковід!) протигазом, і аудіодоріжкою з пострілами над вухом, і звірячим побиттям та ґвалтом дівчини з 7 вечора до 4 ранку у чотирьох кабінетах послідовно. Крюгер відпочиває, збоченці мовчать і вдають із себе оббреханих ягнят.

Далі силову еліту зненацька пробило на глибоку тягу до високого мистецтва – група озброєних «космонавтів» з ДБР, екіпірованих до висадки на «запилюжених доріжках далеких планет», вирішила навідатись до Музею Івана Гончара. Почули, що там можна на халявку ознайомитися з експозицією, чорти його батька знають – чи то вивезених, чи то ввезених, полотен Айвазовського, Лагоріо, Котарбінського, Тропініна, Хмелюка та Рєпіна з ментально чужим  Глазуновим включно. Бачите, пацанам за клопотами з агресивним жіноцтвом (Фединою, Звіробій, Чорновол, Дугарь та Кузьменко) все руки не доходили до Яблонської. А це зазирнули на еклектичний вернісаж з наміром принагідно вручити ще й повістку на допит якомусь громадянинові, що теж цікавиться живописом. Емоції зашкалили, то пацани переплутали громадянина з громадянкою і, заскочені убивчим реалізмом «Болὀта ввечері» Ісаака Левітана, з якого чомусь зник Зе на велосипеді, підняли кіпіш на дверях. Мовляв, тут усі рівні і нікому не буде дозволено відлучити ДБР від прекрасного! Виламали незамкнені двері, на смерть перелякали дідуся-директора, замаскованим під дружній дотик хуком відправили у нокдаун журналістку «Прямого». У безсилій люті з того, що все пішло навкосяка, видрали з рамочок митні декларації. Хоч ті папірці можна було скачати з інтернету ще в кабінеті першого замдиректора ДБР Бабікова.

Ветеран музейного фронту

Ветеран музейного фронту

Наступний номер параду-але був виїзним до дислокації автентичного. 28 травня підсилені есбеушниками поліціянти прибули до Національного центру Олександра Довженка – державного фонду фільмів, де зберігається понад 6 тисяч художніх, документальних, анімаційних українських та закордонних стрічок. З початку 2020 року державна фільмотека набула статусу андеграунду – тримається винятково на ентузіазмі фанатів кінематографу, оскільки їхню заробітну плату націоналізували ще до бюджетних маніпуляцій з ковідом. Тож худі студійні миші із заздрістю дивилися на вгодованих лобуряк, котрі імітували пошук сторінки акту ревізії, загубленої десь на ласій земельній ділянці. Не беремо гріха на душу, голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Владиславович Ткаченко — український політик, журналіст, медіа-менеджер і народний депутат IX скликання від політичної партії «Слуга народу» божиться на портрет Зе із Мендель у халаті, що та земля під фільмосховищем посеред Києва йому й на фік не потрібна. Гаразд, можливо.

У Броварах клоуни з Нацполіції вдовольнилися роллю сторонніх спостерігачів за бойовиськом тітушок, які влаштували арт нуво під вікнами житлових будинків. На боці чиїх перевізників – місцевих чи нелегалів з Вінниці – були глядацькі симпатії аваковців, встановити не вдалося. Але примітно, що перестрілка сотні молодиків з помповими рушницями та пістолетами посеред Броварів згарячу була кваліфікована як просте хуліганство. Якби когось вбили, певно, списали би на злісне.

Слід віддати належне мужності головнокомандувача ‒ під час історичної зустрічі зі своїм  надпотужним міністром він наполіг таки на тому, «щоб правопорушники не вийшли на волю, а постраждалі громадяни отримали підтримку». Ультрапринципова заява гаранта нагнала такого страху на присутнього за столом прем'єр-міністра, що й захисна маска не змогла приховати втрати чоловіком просторово-часової орієнтації. По очах Дениса було видно – не бачити Україні 500 тисяч нових робочих місць, як лікареві-інфекціоністу своїх вух, за три місяці суттєво деформованих респіратором Артекс FS 16 V. Дивіться відосик нижче.

А от маячня нашого вбогого краянина не здивувала – нардеп-зажопник висунув свою конспірологічну, як усе його життя, версію щодо розбірок маршрутної мафії. Страна.ua радісно зацитувала Ківу, що винен у «перевірці на броварських дорогах», хто б ви подумали, звісно, Петро Порошенко! Наш пацієнт впевнений, що саме цей папєрєднік і настрополив свого клеврета, екс-начальника Вінницької поліції Юрія Педоса влаштувати стрілянину з метою дискредитації Арсена Авакова – «єдиного форпосту і захисника Зеленського» ©.

Родзинкою силового тижня стала зустріч багаторазового флюгера пана Авакова (подейкують, що замість броніка міністр носить спецнадувний рятівний жилет, тому й не змогли його втопити ні три президенти, ні п'ять прем'єрів) з бубочкою. Не наважуємося на поцінування цього державницького дуету, бо не можемо позбутися упередженості – надаємо можливість товариству самотужки віддати пальму першості нашим чи їхнім учасникам фестивалю блазнів. Знайдіть хвилинку, перегляньте обидва відосики, не пожалкуєте: наш «Діалог Дилетанта з Потужним» та їхній «Галкін-Пугачов в іпостасях путіна з Собяніним».

Читайте також:
Володимир Зеленський увійде у новітню українську історію як боягуз, який на чорне каже біле і навпаки.
11:02
Вторгнення агентів ДБР на склади зенітних ракетних бригад Київщини, Одещини та Херсонщини є попередженням українському війську.
03 липня, 11:24
Коли зірве різьбу на зелених гайках?
01 липня, 12:17
Сучасні казки кобищанського діда.
01 липня, 11:04
Коли не дотримуватися простих правил і норм у родинному колі, то й з Конституцією не буде ладу.
30 червня, 11:34