Підвищення тарифів під соусом МВФ: що насправді відбувається
Інфляційний податок і підвищення тарифів: черговий удар по населенню.
Це вже було кілька разів за останні десять років. МВФ оприлюднює заяву, з якої неможливо нічого зрозуміти — певний фарш зі слів.
Потім, розмахуючи цим фаршем, українські посадовці підвищують тарифи. На питання, що ви робите, посилаються на Меморандум МВФ. З якого, нагадую, нічого не можна зрозуміти — це раз. І який вони самі писали, а МВФ просто погодився залишити — це два.
Але тепер МВФ — це такий собі цап-відбувайло, на якого можна перекладати всю відповідальність, водночас лякаючи тим, що він не дасть грошей.
Якщо простіше, то відбувається кампанія з чергового підвищення тарифів. Усе станеться, просто це процес, який передбачає певні стадії.
Спочатку влада каже: «ні, не можна», але потім потроху здається «під тиском МВФ», а далі знаходить компроміс: «підвищимо, але не так сильно, як вимагають у МВФ». І ось так тарифи підвищать через кілька місяців.
Підпише це рішення зіц-премʼєр — неважливо, чи зватимуть його Шмигаль, Чернишов, Свириденко чи Попандопало. Звісно, що насправді рішення приймає (або вже прийняв) Зеленський.
За тарифами автоматично будуть інфляція та зубожіння населення, потім — підвищення мінімальної зарплатні та нові податки. Але для уряду це навіть добре, бо це єдиний шлях збирати дедалі більше грошей у бюджет. Інфляційний податок — так це називається.
Кому це вигідно? І державі, і бізнесу.
Хто від цього страждатиме?
Єдиний шанс отримати сатисфакцію для цих мільйонів людей — дочекатися виборів, під час яких помститися та віддати голоси за якогось іншого кота в мішку замість Зе. Але поточні хлопці це розуміють, тому виборів у найближчі роки не буде. Звісно, причина дуже «обʼєктивна».
І ще важливий момент. Підвищення тарифів знову загострить питання субсидій. Тут така логіка: тарифи мають бути такого рівня, щоб більш як 80% (а краще 90%) населення могли їх платити без напруження.
У нашому випадку цифри якісь дикі, і щонайменше третина населення є малозабезпеченими, а останнім часом до них додалися родини загиблих військових. Цей аргумент є вкрай важливим, але лише за однієї умови — якщо влада боїться покарання з боку електорату.
Але поточна влада не боїться, бо вибори заблоковані через дуже «обʼєктивні» обставини. Виходить, що немає жодної перепони для підвищення тарифів.
І справа тут не в МВФ.
