Після «кінця історії» неодмінно настає «кінець людини»
Історія людства може закінчитись. А сильна духом людина може продовжитись, як імовірність...
Елементи маніпуляції громадською думкою, для вирішення тих чи інших політичних і соціальних завдань існували з давніх-давен. Пригадаємо вимогу римського плебсу – panem et circenses (тобто, "хліба і видовищ" у перекладі з латини – прим. ред.).
Але перетворення всієї соціально-економічної та політичної ситуації в одну суцільну маніпуляцію – це дійсно притаманне вже кінцю XX – початку XXI століть. До того часу маніпуляція інформацією і громадською думкою (пропаганда) була лише прикладним моментом, покликаним забезпечити психологічний фон для розв'язання конкретних питань різними політичними силами (за всіма цими діями завжди можна було виявити конкретного замовника).
У такій ситуації ще не було й мови про самостійну лінію ЗМІ, як автономного соціального суб'єкта (так званої "четвертої влади"), незалежного від інших владних інстанцій. З цього і починається симуляція всіх соціальних, політичних, культурних та економічних процесів – диктування об'ємної реальності, – що в ній є, а чого немає, чому бути, а чого не бути.
З цього приводу пригадався Ґі Дебор – автор культової лівацької книги "Суспільство Видовищ", де він пише, що з часів Маркса сталася серйозна зміна в тих стратегіях, якими Капітал користувався у своєму прагненні поневолити Працю та узурпувати "додаткову вартість".
Якщо раніше Капітал використовував "грубі" методи, то поступово все більше і більше він усвідомлював важливість "тонких" стратегій, пов'язаних з людською психологією та з потужним значенням образів і знаків. І Капітал поміняв ім'я, повністю втілившись у "суспільство видовищ", – де мас-медіа є не просто випадковим явищем, але виразом його головної тенденції, замінивши роль тих соціальних інструментів, які раніше відповідали за сферу образів.
Відповідно, результат відчуження на цей раз зайшов так далеко, що визиску піддаються вже не тільки робоча сила, а й сама соціальна реальність, підмінена на інформаційний симулякр та повністю залежна від тотальної влади Капіталу... Тобто, якщо прямувати за логікою марксистських поглядів на сенс історії, то це визначається як "реальна домінація капіталу".
За Марксом, у період звичайного, класичного капіталізму, Капітал здійснює лише "формальну домінацію". Йому протистоїть "партія Праці", робітничий клас, який все більше усвідомлює свою революційну роль, але ця "формальна домінація" (при невдачі або провалі соціалістичних революцій і перетворень) переросте у "реальну домінацію".
У цьому випадку у Капіталу більш не залишиться зовнішнього супротивника і він повністю перетравить Працю, породивши реальність, абсолютно підконтрольну його логіці. За "реальної домінації капіталу" Капітал зможе вже настільки вільно розпоряджатися попитом, споживанням, виробництвом, обміном, що всякі перешкоди будуть скасовані.
Свобода Капіталу стане абсолютною, і він отримає необмежену владу над людьми, повністю підпорядкувавши їх життя і поведінку своїй власній логіці. Таким чином, він стане єдиним суб'єктом соціальної історії...
Саме подібну картину світу описують і апологети сучасного Капіталу. І це їм представляється найбільш розумною та прогресивною соціально-економічною структурою, в якій будуть "подолані" витоки варварства, агресії, класових і етнічних конфліктів, статевої нерівності тощо.
Де відбудеться не тільки кінець історії, а й "кінець людини". Тá штучно сформується новий вид постлюдини, позбавлений усіх тих "нелогічних" якостей, які становили сутність передніх стадій людської історії.
