«Плівки Міндіча»: як продавали посади і платили за лобізм у Міноборони
У справі «Мідас» оприлюднили нові записи з участю посадовців Міноборони.
Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький опублікував нові фрагменти «плівок Міндіча» — записів із квартири бізнесмена Тимура Міндіча, які стали основою операції НАБУ «Мідас». Матеріали отримані з джерел у правоохоронних органах.
Цього разу в кадрі — розмова від 8 липня. Дійові особи: сам Міндіч, тодішній міністр оборони Рустем Умєров, голова Агенції оборонних закупівель Арсен Жумаділов. І — заочно — публічна «антикорупціонерка», керівниця проєкту Victory Drones Марія Берлінська.
У першому епізоді Міндіч питає Умєрова, чи можна «призначити кудись» якогось Миколу — за три тисячі доларів. Поруч у тій же розмові сам собою виникає прайс-лист: «Ігор — 50, у Маші — 20, Іра — 50». На запитання міністра «Маші вже даєте?» відповідь пояснює логіку виплати: «вона ж додавила Defense City». Тобто зарплата — не за посаду, а за результат лобіювання.
Defense City — проєкт побудови в Україні оборонно-промислового хабу, який Берлінська публічно просувала. Виходить, що за цю промоцію вона, за версією записів, отримувала регулярні виплати від Міндіча. Броневицький називає її «антикорупціонеркою», хоча до НАБУ чи САП Берлінська ніколи відношення не мала.
Другий епізод ще виразніший. Умєров, обговорюючи Берлінську: «просто вона там живе. Зарплату їй платимо?» — «Ти їй платиш». Хто «живе» і де — не уточнюється. Але розподіл відповідальності між Міндічем і міністром оборони сам по собі є вичерпним.
Третій епізод — про бронежилети. Міндіч просить «вирішити питання», Умєров набирає Жумаділова. Поки ці двоє обговорюють, «що потрібно від мене, щоб ви зробили», Міндіч фоном кидає: «там просто 300 мільйонів вкладено, половина моїх грошей». Це той самий тендер ДОТ на поставку ізраїльських бронежилетів на 225 мільйонів гривень у лютому, в якому фігурує фірма «Мілікон ЮА».
Контекст для тих, хто пропустив попередні серії. Оборонна частина плівок — та, яку Кривонос і Клименко від публіки приховали. НАБУ офіційно оприлюднило лише фрагменти енергетичної схеми: відкати з контрактів «Енергоатому» від 10 до 15 відсотків від суми, «пральня» в офісі родини агента ФСБ Андрія Деркача на Володимирській, фірми на Маршаллових островах і в Сент-Кітс і Невіс. Тимур Міндіч фігурує як «Карлсон», отримав підозру й встиг виїхати до «Ізраїлю» ще до обшуків.
Оборонні епізоди так і не стали публічними. Чому — запитання не риторичне. НАБУ вибірково зливало матеріали, демонструючи рівно стільки, скільки потрібно для картинки операції, — і жодного рядка більше там, де картинка стає незручною. Тепер ці рядки з’являються від колишнього прокурора САП, якого з цієї самої прокуратури вигнали — за те, що він не погоджувався з угодою у справі Кауфмана, яку Клименко провів після розмови з Арахамією.
Питання до знавців залишаються відкритими.
Перше: коли Міндічу повідомлять підозру за статтею 344 КК України — втручання в діяльність державного діяча? На записах він прямо обговорює з міністром оборони ставки виплат і умови «вирішення питань».
Друге: якщо Банкова монополізувала волонтерський, медійний і антикорупційний простір, розставивши своїх людей на кожній із позицій, — то як виглядає незалежна громадянська активність в Україні?
І третє: чому записи, що показують масштаб корупції, досі не стали надбанням суспільства — і кому саме вигідна ця вибірковість?
