По грошах ракети не дорожчі за безпілотники великої дальності. Чому вони не робляться в Україні?
Противник, безумовно, продовжуватиме атаки на Харківському напрямку, і, цілком імовірно, на Сумському.
У ворога тут дуже вигідне становище — ми не можемо бити західною зброєю по його тилових базах, скупченнях військ, складах з боєприпасами і паливом на російській території, а своїх далекобійних засобів ураження практично немає — «Точки-У» майже закінчилися, «Вільха» вже закінчилася, ще не почавши серійно вироблятися, ракет до «Смерчів» і «Ураганів» немає, «Гради» не добивають, використовувати авіацію з бомбами — самогубство, а високоточні далекобійні дрони — не та зброя, яку слід застосовувати по площинним цілям, і немає її в такій кількості.
Є два варіанти вирішення проблеми.
Перший — просити Захід дозволити застосовувати «Хаймарси», «Атакамси», «Сторм Шедоу» по Брянській і Курській областях.
Другий — робити ракети самим. Тут згадується відразу переробка зенітних ракет «С-200» для роботи по наземних цілях. Цілком собі хороший варіант, який поки що чомусь не застосовується масово.
А ще згадуються успіхи палестинців, які за підтримки Ірану, на основі іранських ракетних напрацювань (які - похідні від радянських ще ракет), зробили свої ракети з потужними бойовими частинами та дальністю до 250 км, які виробляють та ховають у Секторі Газа, і які застосовують проти Ізраїлю.
З інженерного погляду повторити цей досвід неважко. Комплектуючі, металообробку можна частково робити в Україні, частково замовляти на підприємствах дружніх країн. Хімію - компоненти ракетного палива можна теж робити в Україні із західних компонентів. Принаймні ракетні прискорювачі для безпілотників у нас уже виробляють серійно, а велика ракета - це великий ракетний прискорювач, тільки й усього.
По грошах ракети не дорожчі за безпілотники великої дальності. Чому вони не робляться - мені невідомо. Може ви мені скажете?
