Побачити Крим і вмерти?
То так, побачили б зелені чоловічки пісюни навипуск – повмирали б...
Озброєні Ґуґлом, задерикувато демонструємо енциклопедичну обізнаність: письменник-гуманіст Себастіан Брант (1457-1521) задовго до наших благословенних часів писав у своїй знаменитій сатирі «Корабель дурнів»:
«…Я знав: для дурнів місць не стане,— І брав вози, карети й сани, Бо наплодилось їх, нівроку: Де не ступи — дурбай щокроку!..».
«…якби я тоді був президентом, ми б там всі вмерли в Криму, але ми б туди «зелених чоловічків» не пустили. А якби не пустили туди «зелених чоловічків», то Росія не допомагала б сепаратистам і не була б на сході України. Тому формат такий повинен бути, я так вважаю».
Ні, панове, оце вище – не репортаж з гамівною сорочкою на плечах, не шкільний твір на вільну тему: «Якби я був Аланом Чумаком», не пряма мова прототипів віршованого «Корабля дурнів» Себастіана Бранта, не похваляння натурщиків однойменної картини нідерландського художника Ієронімуса Босха.
Це – печально відомий нам Зеленський в інтерв'ю програмі «Axios» на платформі HBO.
Це б «вони всі» Кварталом-95 стали б як один зі спущеними штаньми перед зеленими чоловічками на в'їзді до Сімферополя?! Щоби що?
Історія людства знала безліч ідіотів. Але коли невіглас через відсутність базових знань влаштовує Землю на трьох черепахах чи розміщує на трьох слонах, його можна зрозуміти.
Зрештою, пробачити можна й Леоніда Макаровича Кравчука – крапельки, навіть Богдана Зіновійовича Хмельницького – піди вгадай з ісламом, католицтвом, християнством.
Але коли блазень силиться подати себе королем… Ні, таки час кликати куток до макогону.
