"Подвиги" міністра Рєзнікова

Написав учора «несхвальний» пост про міністра оборони, його «боротьбу» з корупцією і навіть трохи засумнівався.

Війна, а я як би підриваю авторитет першого чиновника держави у воєнних справах. Але… Не встиг текст провисіти пару-трійку годин, як в Українській правді з'явилася неймовірна «новина».

Виявляється, якби не його прозорливість та мудрість, то він разом із половиною МО міг би опинитися в полоні. (Попередньо ніби передбачалась евакуація міністерства з Києва).

Оцінити, наскільки б усунення цієї, безперечно, «найціннішої половини» від управління постачанням ЗСУ вплинуло б на краще на перебіг подій, представляю самому читачеві. А я про інше.
У вчорашньому посту я згадував, як Резніков по-дитячому безпорадно викручувався, відповідаючи на пряме запитання естонської журналістки про корупцію в МО.

У січневому пості про «яйця» в Міноборони, тільки небажання перевантажувати читача буквами не дозволило мені порадити пану Резнікову сформувати відділ, який би стежив за цінами на яйця.

***
 

Наприкінці березня на запитання естонської журналістки про статус розслідування корупційного скандалу в МО із завищенням цін на продукти для військовослужбовців, Резніков відповів, що «протягом цього року ніхто не скаржився ні на якість, ні на кількість продуктів».

Інтерв'юерку адекватність відповіді не шокувала. Мабуть, знала, що український чиновник, якщо йому ставлять «неправильне» питання про бузину на городі, обов'язково відповідає про дядька у Києві.

А якщо вона є, то це спадщина проклятого радянського минулого. Потрібно робити реформи! Закінчувався пасаж дуже переконливо: «Це важливо для нашого майбутнього як члена європейської спільноти».

Відповідь пана Резнікова стала мемом в інтернеті. Не варто думати, що авторові стало соромно. Чи ви зустрічали нашого міністра, який вміє це робити та розуміє, коли зганьбився? Швидше, зателефонували зверху і сказали, що треба щось робити. І Олексій Юрійович почав щось робити. (Про це в кінці.)

Здавалося б, так просто, наказати секретарці сходити і подивитися в паперах бухгалтерів ціни, за якими сьогодні закуповуються продукти, погуглити їх у торговельних мережах… Відрядити 2-3 непідкупних офіцера до конкретних бойових частин і госпіталів, щоб порахували кількість конкретної амуніції чи ліків, отриманих ними з конкретної порції гуманітарної допомоги. Ще розпитали б солдатів, чи одержують ті, наприклад, круті кевларові шоломи на складі «за так» чи за гроші.

Єхидний (у хорошому сенсі слова) читач, звичайно, запитає, а де міністр у своєму міністерстві знайде непідкупних співробітників? М-да… Радянська ж спадщина! Через неї, клятої, міністр Резніков, на теплі місця у столиці змушений підбирати інших. Хлопців та дівчат, які вміють «дати, кому треба» та «взяти, де тільки можна».

Але навіть, гадаю, не дефіцит непідкупних у ввіреному А. Ю. міністерстві основна причина, що він не шукає простих шляхів.

Зателефонують, наприклад, із ОП і запитають про корупцію.

Відповісти, що за допомогою секретарки та трьох офіцерів виявив корупційне завищення цін, крадіжки та відкати? Віддав до рук слідчих органів 30-50 конкретних корупціонерів? Не зрозуміє, наприклад пан Єрмак, не оцінить масштаби.

А от сказати, що при МО створюється, наприклад, Департамент з питань запобігання та виявлення корупції (ДПЗВК) – це звучить серйозно та переконливо. Тим більше цілком відповідає лінії президента.

Зеленський якось пишався перед західними партнерами, що у нас створено наймогутнішу систему боротьби з корупцією (13 (!) структур, - В. К.).

Збільшити міць системи ще десь так на батальйончик – за це і на орден розраховувати можна. І от, як днями стало відомо, при МО терміново створюється щойно згаданий ДПЗВК.

Гроші, які виділяються на оклади нового начальства з секретарками, детективів, на кабінети з комп'ютерами-шмутерами можна було б, звичайно, направити на озброєння ЗСУ. Та перебивалися ж якось досі, переб'ються і зараз.

***
А я шкодував, що не вставив свої 5 копійок із приводу «протияйцевого» відділу. Посміявся б Олексій Юрійович із масштабів. Стратегічно мислять департаментами, а не відділами!

Як у тому ж ключі і на тому ж рівні вживає сьогодні «антикорупційні заходи»… Але питання про підрив боєздатності ЗСУ «процесами», що тривають у МО, як висіло, так і висить у повітрі. І міністр відповідає на нього все в тій самій «парадигмі», що й естонській журналістці. По-дебільному намагаючись перевести стрілки, раптом згадує про свій «подвиг».

Не залишилось ані іронії, ані сарказму. Хочеться дати волю почуттям. Ну доки не вершині влади залишатимуться довбо@би, які впевнені, що населення їх країни складається з суцільних ідіотів, і від Їх питань можна «відстрілюватись» локшиною примітивного самопіару?