Поезія війни

Пірсинг дахів безлюдних будинків,
Кімнати в прицілах – врятує підвал.
Бризкає шифер, туманить картинку,
Снаряд у затворі, вібрує квартал.

Лімфа й бетон на полях многогрішних,
Конусом лопне мазута небес.
П'ятниця страсна тут кожного тижня,
І напів-розпаду вічний процес.

Кіптява дня проти плісняви ночі,
Гаубиць кашель під сплеск порохів.
Стіни бетонні шрапнелі лоскочуть,
В посудину гільзи сплюнеться гнів.

Лапи лафетів прибиті мішками,
З висот нас полює крислатий "Орлан".
На панорамі підкручено шкали,
Мразь московитську розіб'ємо в хлам.

Стволи наїжачені в'яжуться клінчем,
Калібри пульсують і точково б'ють.
Тримає рубіж підрозділ Да Вінчі,
Тотемним оскалом проявлено суть.

Спазмує легені нагрудна броня,
Акорди завзяття заглушать тривогу.
Тут п'ятниця страсна фактично щодня,
Секвенція вічного стану облоги.