Заповіт Бориса Грінченка українцям
Борис Грінченко був серед небагатьох подвижників українського відродження. Він мурував національну ідею, будив національну свідомість.
Борис Дмитрович (1863-1910) чимало уваги приділяв видавництву і за його сприяння було видано понад 50 книжок накладом 200 тисяч примірників. Однак земляки en masse залишаються байдужими цим починанням.
Ідейний соратник Івана Липи, Лесі України та Миколи Міхновського більше працював, ніж жив. А щоби збудити українство від багатовікового сну, Грінченко вирішив вдатися до відвертості й поетично закликати сучасників — від селянина і робітника до міщанина і дворянина — не словами, але справами доводити свій патріотизм:
ЗЕМЛЯКАМ,
що раз на рік збіраються на Шевченкові роковини співати гімн
Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерти!
Не хваліться,
що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.
Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Нас на світ рабами.
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.
Україна вам не мати,
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!
Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.
Ви ж давно не люди — трупи
Без життя і сили,
Ваше місце — кладовище,
Яма та могили.
Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
«Ще не вмерла Україна»
Будемо співати.
Як живі покинуть мертвих,
Прийде та година,
Що ділами, не словами
Оживе Вкраїна.
